Сторінка
1

Нерухоме майно як об'єкт оцінки

П Л А Н

Вступ

1. Нерухоме майно як об'єкт оцінки.

2. Принципи, підходи і методи оцінки.

3. Особливості оцінки споруд та будівель.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Демократичні перетворення в Україні, приватизація призвели до утворення великої кількості власників житлових і нежитлових будинків, що стимулювало розвиток ринку нерухомості. Однією з головних умов функціонування ринку нерухомості є правильна оцінка об'єктів з урахуванням міських особливостей ландшафту, транспортної доступності, наявності соціальної сфери, екології.

Результат оцінки - це ринкова вартість, що повинна відбивати споживчі властивості об'єкта й умови ринку.

Проведений при цьому аналіз економічної, технічної, містобудівної експертизи є підставою не стільки для визначення вартості, скільки дозволяє оцінити кон'юнктуру ринку, провести грамотно маркетинг і використовувати ці дані під час інвестиційного аналізу, менеджменту та продажу нерухомості. Знання правової, законодавчої бази, цивільного, інвестиційного права, технічних особливостей зведення будинків дозволяє управляти нерухомістю протягом усього життєвого циклу: від моменту будівництва до її зносу.

Причому управління нерухомістю розглядається як процес управління грошовими потоками при розробці проекту, в період будівництва та під час експлуатації з метою одержання прибутку і доходу.

Коротко цю проблему можна охарактеризувати, як комплексну техніко-економічну, експертну оцінку об'єкта нерухомості (земельних ділянок, будівель, будинків і споруд), розробку і реалізацію проектів щодо їх створення, експлуатації, управління з урахуванням особливостей міського територіально-просторового середовища.

Володіння інформацією про вартість нерухомості дає можливість правильно розпорядитися майном, коштами, вчасно зорієнтуватися і вигідно розмістити наявний капітал або взяти кредит у банку під заставу нерухомості для досягнення недоступних у матеріальному розумінні цілей.

1. Нерухоме майно як об'єкт оцінки

Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року).

Відповідно до статті 181 цього Кодексу до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Національним стандартом "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено, що нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 N 507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС), який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Використання ДК БС забезпечує умови для вирішення багатьох завдань, зокрема, оцінки вартості і стану будівель та споруд тощо.

Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого й невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо.

Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та інше.

Одиницею класифікації в класифікаторі в основному є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо.