Сторінка
2

Люпинове добриво

Висівають високоврожайні скоростиглі сорти люпину жовтого (безрозеткові форми), вузьколистого сидерального та змішаного типів використання, стійкі до несприятливих біотичних та абіотичних чинників.

Глибина загортання насіння на легких грунтах для жовтого та вузьколистого люпину за достатнього зволоження — 3–4 см, за недостатнього — 4–5, на більш зв’язних — 3–4 сантиметри.

Заорювати люпин під озимі доцільно у фазі блискучого бобу, коли наростання вегетативної маси завершується й розпочинається інтенсивне накопичення сухої речовини. Якщо висів люпину в сидеральному пару буде зрідженим і заросте бур’янами, то заорювати його доцільно раніше, не допускаючи достигання й обсипання насіння бур’янів. Для кращого загортання зелену масу попередньо подрібнюють або прикотковують у напрямку наступної оранки.

Заорюють її на глибину орного шару не пізніше ніж за 2–2,5 тижня до висівання озимих на легких грунтах і за 3–4 тижні — на важких. Якщо не дотриматися строків, тоді й на легких грунтах у разі збільшення інтервалу між заорюванням зеленої маси і сівбою може знизитися ефект від сидерації внаслідок повної мінералізації рослинної маси. А за скорочення проміжку між заорюванням та висівом сходи озимих можуть пригнічуватись від первинних продуктів розкладання рослин люпину.

За формування 1 т зеленої маси у фазі блискучого бобу в шарі 0–20 см міститься, в середньому, 300 кг повітряно-сухого коріння. За такої кількості біомаси люпину в грунт надходить 190–230 кг/га азоту, 50–70 фосфору та 160–195 кг/га калію.

Отже, люпин як сидеральна культура — це невичерпне, постійно оновлюване джерело органічної речовини. Його коренева система вилучає із глибоких шарів грунту елементи живлення, які після заорювання й мінералізації стають доступними для подальших сільськогосподарських культур. Висівання люпину в післяукісних та пожнивних полях сприяє зменшенню їх забур’яненості, поліпшує фіто-санітарний стан грунту, обмежує розмноження шкідливих комах, а також зменшує негативний вплив грунтообробної техніки.