Сторінка
2

Крапельне зрошення: історія і сьогодення

- за тривалістю перебування на дільниці — на стаціонарні, стаціонарно-сезонні, односезонного використання (найдешевші);

- за технологіями зрошення — на періодичні й цілодобові;

- за способами подавання води до рослин і конструкційними особливостями водовипусків — на крапельні, ін’єкційно-крапельні, крапельно-імпульсивні, крапельно-струменеві. Конструкційні особливості крапельниць (водовипусків) свідчать і про фірмовий стиль виробника, і про якість водовипуску (витікання води без утворення струменя, який руйнує структуру грунту), і про зону зволоження, і, нарешті, про спосіб подавання води. Поряд із крапельним застосовується і так зване ін’єкційно-крапельне зрошення, за якого верхній шар грунту лишається сухим, волога подається в зону коріння, її основні запаси концентруються нижче точки подавання.

- за розміщенням трубопроводів:

- з поверхневим укладанням труб;

- розташуванням розподільних трубопроводів на шпалерному дроті;

- закопуванням. Закопування

Спосіб розміщення мережі трубопроводів (магістральних і розподільних) залежить від рельєфу місцевості, грунтово-меліоративних умов, вимог раціональної організації зрошуваної території. Завдяки закопуванню на певну глибину, трубопроводи не перешкоджають роботам із догляду за рослинами (в іншому разі трактори та знаряддя можуть деформувати, зачепити їх або водовипуск), придатні для експлуатації протягом багатьох років, адже ліквідується або зменшується загроза дії низьких температур узимку. Розміщення розподільних трубопроводів на шпалерному дроті Поливні трубопроводи з крапельницями фіксують на шпалері на висоті 30–50 см, на стовбурах дерев або шпалерному дроті (для виноградників). Це різновид підкронового зволоження грунту (у зоні кореневої системи дерев) та пригрунтового повітря (для покращання мікроклімату). Вона може монтуватися зі спеціальними дефлекторними насадками для створення режимів витрат води потрібної інтенсивності, різного діаметра крапель. Не слід плутати його із підкроновим дощуванням, хоча воно в деяких варіантах створено на основі крапельного.

- за джерелами водопостачання: із відкритих джерел та із підземних (що є дорожчим).

- за способами створення напору в мережі системи поділяються на самонапірні і такі, що працюють за допомогою насосів.

- за територіальним призначенням системи крапельного зрошення поділяються на централізовані, локальні, розосереджені та комбінаційні. Сьогодні їх будівництво інтенсивно розвивається. Найбільша у світі система крапельного зрошення побудована у США для зрошення бавовнику в пустелях штату Арізона (100 км від міста Фінікс) на площі 4,07 тис.га. Вона складається з 22 млн крапельниць з витратою 1,5–1,8 л/год. Сумарна довжина трубопроводів становить 21800 км. Для її будівництва було використано обладнання ізраїльської фірми “Нетафім”. З кожним роком площі під цими системами зростають, поширюються вони в нові країни (зростає їх актуальність і у Східній Європі). Змінилася точка зору на крапельне зрошення і в Росії та Україні. Раніше, за радянських часів, вважали, що ми маємо достатньо водних джерел для дощування, на відміну від пустель Ізраїлю, тож потреби у крапельному зрошенні немає. Та вже у 80–90-ті роки стрімке зростання солонцюватих грунтів, породжених дощуванням мінералізованою водою, а також водна ерозія, забруднення води промисловими водами з погіршенням її якості значно обмежили водні ресурси та змусили повернутися до ізраїльських розробок і подбати про створення власних. Із падінням “залізної завіси” вітчизняні системи крапельного зрошення виявилися абсолютно неконкурентоспроможними на світовому ринку, не змогли конкурувати із системами Netafim, Т-Таре TSX (США) та ін. По-перше, ці фірми витрачають щорічно мільйони доларів США на розробку, виробництво і постачання систем іншим країнам, фірма T-Systems Int. має стратегічно розташовані фабрики-філіали з їх виробництва в багатьох країнах світу, що забезпечує швидку доставку їх до місця замовлення та високоякісне сервісне обслуговування, чим не можуть похвалитися вітчизняні виробники. По-друге, надійність і довговічність роботи системи значною мірою визначається конструкцією її основного елемента — крапельниці. У світі великий попит мають саморегульовані (за зміни напору) та самоочищувані крапельниці, а останнім часом і з двобічним входом води. Для захисту крапельниць від біозаростання і збільшення довговічності в матеріал, з якого їх виготовляють, вводять антисептики, полімерні композиції. Виробникам і споживачам

Крапельне зрошення працює під великим тиском. Призначення крапельниці, основного елемента системи, — погасити напір води при виході до значення, близького до нуля. Це забезпечить утворення крапель або слабкого струменя. Якщо не виконати цього завдання (тиск не погасити), утворюється струмінь рідини, що руйнує структуру грунту (субстрату). Низький напір у системі дає змогу застосовувати крапельниці більших діаметрів і труби з меншою товщиною стінки (дешевші). Проте і занадто низький напір є нераціональним, адже призводить до великих коливань витрат розчину (води). У світовій практиці виробники застосовують такі способи гасіння напору:

- варіювання товщини стінки труби на короткому проміжку (від 0,1 до 0,25 мм);

- подовження довжини трубки;

- створення вихрового руху в спеціальних камерах — розробка обертально-вихрових емітерів (збільшує собівартість системи);

- фільтрація води: вода у трубки надходить через численні фільтрувальні входи (теж збільшує собівартість системи);

- акумулювання невеликих об’ємів води і їх періодичне подавання. Усі системи оснащуються найсучаснішими приладами автоматичного управління, що дає змогу без участі людини здійснювати операції із забирання, транспортування, очищення води, приготування поживних розчинів і отримувати сигналізацію при пошкодженнях. Усе це потребує великих вкладень, наявності комп’ютерної техніки, проте фінансування таких розробок і сьогодні недостатнє. З’єднання крапельниць із розподільним трубопроводом можна здійснювати двома шляхами:

- зробивши розріз трубопроводу і вмонтувавши в нього крапельницю (це збільшує гідравлічний опір системи);

- через стінку розподільного трубопроводу. Другий спосіб сьогодні повністю витіснив перший. Випробовувалися різні варіанти з’єднання: гвинтове, за допомогою грибоподібного ніпеля (не пускає розчин назад). Розрахунки гідравлічного опору за обох методів також математично складні, проте грибоподібний ніпель, до якого фіксується водовипускна трубка (крапельниця) більш ефективний і повсюдно застосовується у сучасних крапельницях. Зроблено системи із гвинтовим з’єднанням грибоподібного ніпеля. Поряд із позитивними властивостями систем крапельного зрошення є в них і недоліки, крім тих, що вже зазначалися в попередніх номерах “Пропозиції”: