Сторінка
2
— на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності;
— на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо;
— на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;
— на експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі підприємства та утримувалися за рахунок платника податку до прийняття Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (окрім капітальних витрат, що підлягають амортизації).
Вивчення валових витрат виробництва й обігу, особливостей їх формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку.
Це досягається у зв 'язку з віднесенням до складу валових витрат: сплачених податків за землю та з власників транспортних засобів; використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємств.
Зменшення оподаткованого прибутку також досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу. Збільшення амортизаційних відрахувань зумовлено такими змінами щодо їх обчислення.
По-перше, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів з моменту введення їх в експлуатацію.
По-друге, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту основних фондів, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення фондів, що перевищують 5% витрат щодо вартості основних фондів на початок року і які було включено до складу валових витрат виробництва та обігу.
По-третє, значно підвищено норми амортизаційних відрахувань. Вони встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у розрахунку на календарний квартал): група 1 — 1,25%, група II — 6,25, група III — 3,75%.
По-четверте, припинено застосування з 1 січня 1999 року знижувального коефіцієнта щодо нарахування амортизаційних відрахувань.
По-п 'яте, платник податку може самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи III, придбаних після набуття чинності Законом «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до Закону «Про державний бюджет України на 1999 рік» підприємства й організації всіх форм власності незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності в 1999 році сплачуватимуть до державного бюджету 10 відсотків амортизаційних відрахувань від нарахованої їх суми за звітний місяць.
Розрахунки суми амортизаційних відрахувань, що підлягає сплаті до державного бюджету, та їх перерахування будуть здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним.
Вилучення до бюджету частини амортизаційних відрахувань суб'єктів господарювання компенсуватиме зменшення надходжень в бюджет податку на прибуток у зв'язку зі зростанням суми амортизаційних відрахувань і зменшенням оподаткованого прибутку.
Передбачено, що амортизаційні відрахування, які надійдуть в державний бюджет, будуть використовуватися для фінансування заходів структурної перебудови базових галузей національної економіки.
Зниженню податкового тиску на суб'єктів господарювання сприятиме така особливість оподаткування прибутку.
Якщо у платника податку з числа резидентів об'єкт оподаткування за результатами звітного (податкового) періоду має негативне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткування у наступному звітному (податковому) кварталі, а також протягом кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення негативного значення об'єкта оподаткування.
Відповідно до Закону «Про внесення змін до деяких законів України з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності» від 1 грудня 1998 p. надається інвестиційний податковий кредит платникам податку на прибуток. Тобто суб'єктам підприємницької діяльності встановлюється відстрочка сплати податку на прибуток на визначений строк з метою збільшення їх власних фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм. Погашення інвестиційного податкового кредиту буде здійснюватися за рахунок додаткових надходжень податку на прибуток унаслідок зростання прибутку від реалізації інноваційних програм.
Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об'єкта оподаткування. Крім того, передбачено й інші ставки оподаткування. Так, за оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки:
— 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування життя);
— 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про страхування життя.
У розмірі 50% від основної ставки оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.
Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 6%.
Термін сплати податку на прибуток. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
За підсумками першого і другого місяця кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі (відповідно до 20 числа другого і третього місяців кварталу). Розрахунок авансових внесків платники здійснюють самостійно без складання нодаткових декларацій. Слід звернути увагу, що штрафні санкі/ії за невідповідність розмірів сточених авансових внесків розміру платежів, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.
Підприємства — виробники сільськогосподарської продукції подають податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.