Сторінка
3
Головним героєм творів К.Малевича неопримітивістського періоду був селянин. Художник спромігся передати вражаючу силу людини, далекої від цивілізації, але гармонійної завдяки зв’язку з землею. Це відчуття спрямовувало живописця на використання монументальних форм, канонічних для зображення святих у давньоруських композиціях, у новій функції – при зображенні селян. Як і в іконах, у композиціях Малевича 1900-х рр. відсутнє індивідуальне начало. Творче спрямування живописця – на загальнозначиме й родове. Малевич використовує два типи давньоруських композицій: 1. Тип передстояння – коли святий стоїть у фронтальній позі перед оберненим до нього віруючим; 2. Тип лицевого іконописного образу (Спас Нерукотворний). Реалізм він розумів як виявлення образу світу. За допомогою мистецтва він прагнув змінити світ і відкрити людям обрії нового космічного світу. Свої прагнення Малевич не міг втілити жодним іншим засобом, крім символічного. В цьому плані давньоруське мистецтво мало для нього значення певного символу та взірця. Він використовував стародавню геометричну символіку. У Малевича символ стає багато в чому індивідуальним знаком, який не має загальнозначимого змісту. Але оскільки Малевич визнавав у своєму розумінні – як “додатковий елемент” – спадкоємність культур, то, виходячи з давнього архетипу геометричних образів, можна припустити, що сприйнята на індивідуальному рівні образність геометричних знаків давньоруського іконопису могла увійти до його знакової системи. Дано символічну інтерпретацію “Чорного квадрата”, трактованого його автором в якості Ікони нового часу. Засобами живопису Малевич створював космічний простір, щоб людина могла спрямувати свій дух вгору. Мистецтво художника набуло магічних функцій. Малевич інтуїтивно прийшов до створення в картині структури світу, а не його предметної оболонки. Митець створив нову систему художньо-образного мислення, яке має підгрунтя в давньоруській культурі й народній творчості.
Можна зробити висновок, що приклад українського та російського абстракціонізму поч. ХХ ст. засвідчує кровний зв’язок реалістичного й абстрактного напрямків у живописі. Перший є безперечною основою та сховищем художніх традицій. Але другий здійснює болісні, однак необхідні прориви до нових рубежів сприйняття й художнього осмислення буття, беручи на себе функції пізнання в ті моменти, коли це не здатне зробити понятійне мислення та реалізм, що тяжіє до нього. Цей приклад свідчить, що абстракціонізм початку ХХ ст. не був якимось винятком із загального руху діалектичного розвитку культури. Подібно до періодичних проявів “абстракціонізму” в доісторичному минулому (та пов’язаної з ним коренями середньовічної Русі), український та російський абстракціонізм пройшов шлях – дуже стислий – від безперечного реалізму (В.Васнецов, М.Нестеров, ранній М.Врубель) – крізь все більше насичення його символікою (М.Врубель, М.Бойчук, М.Реріх, П.Кузнецов, К.Петров-Водкін) та ламання його форм (К.Петров-Водкін, О.Шевченко, А.Лентулов, О.Екстер, М.Ларіонов, Н.Гончарова) – до безперечного абстракціонізму (Н.Гончарова, М.Ларіонов, О.Шевченко, О.Екстер, П.Філонов, К.Малевич, В.Кандинський, В.Татлін). Початкові види абстракціонізму – супрематизм, контррельєфи – закономірно увійшли в практику нашого технічно оснащеного світу. Вони лягли в основу виробничої та іншої психології, архітектури, дизайну. Абстракціонізм здійснив те, що виявилось не під силу реалістичному напрямку мистецтва: олюднив промислові матеріали й технічні діяння, допоміг людині адаптуватися в космічних масштабах простору й часу. І важливе значення в становленні нового напрямку мистецтва ХХ ст. мало відродження традицій давньоруського мистецтва.
Використана література
1. Енциклопедія мистецтва. – М., 2000.
2. Про авангардизм / За ред. Смирнова С.А. – М., 1996.
Завантажити реферат