Сторінка
2

Подільська ікона

Традиційні іконографічні образи Св. Миколи, Параскеви П'ятниці, Юрія, Варвари в народних іконах набувають фольклорного звучання. Святих зображали з селянським типом обличчя, у квітах. Силуети та пропорції фігур, риси обличчя, пластика образу помітно відрізняються від академічного живопису, постаті присадкуваті, з великими головами, широкими плечима.

Мотиви та стилістика квіткових оздоб на іконах більше відзначаються не видовим, а релігіозним характером. На Поділлі були поширені розлогі квіти - ружі, розписи відрізняються своєрідністю колориту (темно-червоний, зелений, білий, жовтий), технікою широкого живописного мазка. Своїм колоритом народні ікони гармоніювали з барвистими килимами, веретами, керамікою, писанками, розписом стін. Ікони вносили в інтер'єр народного житла дзвінкий колірний акцент, збагачували декоративне оздоблення.

В колекції народних ікон Вінницького краєзнавчого музею виділяються ікони "Різдво Богородиці" і "Введення до храму" (кінець XVII-поч. XIX cт.); "Зцілення сліпонародженого" ( XVIII-XIX ст.); "Деисус" ( XVIII ст.); тьохчастна: "Св.Микола", "Покрова Пр.Богородиці", "Марія Магдалина" ( XIX cт.); "Недріманне око" (XVIII ст.). Оригінальна за композицією ікона "Різдво Богородиці" (кінець XVII -поч. XVIII ст.), на якій частково збереглися дві композиції:"Різдво" та "Введення до храму". В ній поєднуються риси західної мистецької культури з неповторною своєрідністю і могутнім джерелом народної культури.

Сюжет "Різдво Богородиці"виник у візантійському мистецтві ще в IXст. Його літературною основою є апокрифічні джерела - Протоєвангеліє Якова і Євангеліє від Матвія. Характерні риси цієї ікони, як і в інших на цю тему, - інформативність та до певної міри побутова жанровість. Головний персонаж сюжету - Св. Анна (мати Марії) зображена в ліжку, навколо неї служниці, які за візантійським звичаєм привносять дари і миють дитину. Це вже не замкнуті в собі, ізольовані від реальності, підпорядковані релігійній догмі зображення, а майже світська картина. Подібно до західних митців епохи Ренесансу, художник інтерпретує канонічний сюжет як картину, зображаючи важливу сімейну подію. Картина за своїм настроєм далека від інтимності, від сімейної ідилії. Крізь захоплюючі своєю реалістичністю образи картини тат виразно проступає обрядова церемоніальна поважність.

Прийом зображення кількох образів по горизонталі на одному полотні притаманний стилю народних майстрів центральної України, зокрема Поділля.

В XVII-XVIII ст. св. Параскева, як. св. Микола та св. Юрій входили до пантеону народних святих. Їх образи втрачають строгу трагічність, набувають фольклорного звучання. У народній уяві св. Параскева виступала в ролі доброї мудрої господині, яка приносить у хату достаток і щасливу долю.

Композиція ікони-картини на полотні "Недріманне око" утвердилась в пізньовізантійські часи XIV ст. Ця традиція на Поділлі зберігалась до початку XIX ст. Основне місце в іконі займає постать дитини - Христа, що спить на хресті. Довкола розкидані знаряддя його майбутніх страждань: цвяхи, молоток, різки, терновий вінок. Під зображенням зворушливий, ліричний вірш: "Страсное ложе и смутна перина На ней же спитъ проевечна дътина Чудо не мало ако можетъ спати Которое з дiтинства учится страдати".

Ця символічна композиція втратила свій теологічно-церковний зміст містичної викупної жертви, а стала образом доброї сили, готової на страждання за людське благо. Поширення тем "Недріманне око", Пелікан", "Христос-виноградар", які розкривають християнський обряд євхаристії, зумовлене розвитком на Україні схоластичного богослов'я, полемікою з католицизмом, захоплення алегоричним й символічним засобами літературного і мистецького висловлення.

Пам'ятки іконопису Поділля переважно анонімні. Поодинокі імена відомі з письмових джерел. Так на сторінках збірника "Музей Подольського церковного историко-археологического общества" вказані прізвища священика Струцинського та псаоломщика Вільчинського із с. Немиринці, які на початку XIX ст. намалювали кілька ікон.

Подільський народний іконопис- національне багатство. Вивчення його допомагає глибше збагнути духовне підгрунття, на яке ми спираємось у своєму прагненні духовного відродження.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Трубецкой Е.Н. Умозрение в красках. Вопрос о смисле жизни в древнерусской религиозной жизни. М., 1916. - стр.15,25.

2. Зримий рай Павла Флоренского // Наука и религия.- 1993. - №7. стр.4.

3. Шевчук В. Вибрані твори. - К., 1989. - стр. 317.

4. Миниатюры к Бабур-Наме. - Самарканд, 1986. - стр.18.

5. Нечуй-Левицький І.С. Твори: В 2 т.- К., 1977. - Т. 2. - стр.15.

6. Персонажи славянской мифологии. - К., 1993. - стр.132.

7. Откович В.П. Народна течія в українському живопису XVII-XVIII ст. - К., 1990. - стр.25.

8. Жолтовський П. Художнє життя на Україні в XVI-XVIII ст. - К., 1983.- стр.36.

9. Откович В.П. Народний живопис // Поділля: Іст.-етногр. дослідження. К., 1994.- стр. 463.