Сторінка
2
Повернувшись із водою, хазяїн брав під пахву хлібинку чи книшик, а хазяйка — макітерку вареників, свячену воду та квачик і ходили по всьому господарству «писати хрещики» по стінах і одвірках. Бувало, що господар кропив хату і господарські будівлі, а господиня скрізь писала крейдою хрестики: на начинні, на знаряддях праці, на яслах тощо. Деякі господарі після малювання кожного хрестика кусали хліб чи з’їдали вареника самі або давали це робити дітям. У такий спосіб прагнули позбутися нечистої сили, що не могла переступити через хрести, писані на Водосвяття. На Водохреще дівчата цілий день до вечора бігали до ополонки вмиватися свяченою водою, щоб стати вродливими. А якщо боялися морозу, то несли воду додому, наливали в миску, клали туди гроно калини, або свячені на Маковія квіти, або червоні коралі та вмивалися, «щоб бути красними, як калина». Свячена вода вважається помічною, цілющою, тому її протягом року зберігали біля образів. Нею вмивали немовлят, кропили молодих на весіллі й могили в день похорону. З нею був нерозривно пов’язаний увесь життєвий цикл людини.
На Водохреще писали хрестики на предметах домашнього побуту, кропили будівлі, людей і худобу. Перед обідом молилися і пили свячену воду по ковточку, примовляючи: «Аби всі ми здорові були». Обідали скоромними стравами. Кожна господиня намагалася накрити стіл якнайкраще. Варили борщ або капусняк на свинячій груднині, робили голубці, вареники, печеню, смажену з цибулею печінку, подавали шинку, ковбасу, ковбик, кров’янку. ! хоча це був чи не найпиш-ніший у році м ясоїд, коли скасовувалися всі пости, їли також і багато риби, за що часом цей тиждень називали «рибним». Траплялося, що до меню одного обіду включали і рибну, і м’ясну страви. Напередодні пекли свіжий хліб, калачі, пироги, книші, пампушки. Пили горілку чи настоянку, проте небагато. На закуску готували солодкий кисіль, а до нього всілякі коржики, вергуни, пряники, «горішки», пиріжки із солодкою начинкою. У цілому ж на Водосвяття їли такі ж страви, як і на Різдво чи Новий рік. Після обіду, який часто переходив у вечерю, хазяїн брав пирога (книша, паляницю) з хрестом із тіста (або надрізом у вигляді хреста) і йшов до хліва. Попереду бігли діти, питаючи:— Хто йде? -Біг!— Що несе?— Пиріг!Господар благословляв худобу, розламував хліб і частував усю живність. Діти також охоче з’їдали по шматочку. Цей ритуал мав сприяти здоров’ю худоби та птиці. На Водохреще примічали, чи є рибини в ополонці, де святитимуть воду. Поява їх у великій кількості передвіщала, що наступного літа гарно роїтимуться бджоли. Так усі зимові святки були пронизані символікою плодючості, добробуту й благоденства.
Завантажити реферат1 2