Сторінка
2

Сутність грошових розрахунків підприємств

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалі-зуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з поста­чальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фон­дами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин зробив необхідними певні зміни в колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зо­крема збільшив можливість застосування готівкової форми. З кін­ця 1998 p. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 p. №473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок ви­ручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та ін­ших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'я­заних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підпри­ємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів в бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства ма­ють податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачаль­ником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

— класифікацію розрахунків;

— організацію розрахунків;

— форми відповідних документів;

— взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:

— розрахунки за товарними операціями;

— розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять пе­реважну частину всього грошового обороту в державі й обслугову­ють поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розра­хунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після ре­алізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Відповідно до територіального розміщення підприємств (покуп­ців — продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготів­кові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальни­ком продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому насе­леному пункті.

Міжміські — це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знахо­дяться в різних регіонах.

Міжнародні — це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере­казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахун­ків між покупцем і постачальником продукції.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків ви­ходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зара­хуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун­кових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповід­но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо­вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями:

— чеками;

— акредитивами:

— векселями;

— інкасові доручення (розпорядження).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) засто­совуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінан­сових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нарахо­вані державними податковими органами.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у госпо­дарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивни­ми документами. Національний банк України виступає як методич­ний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

— зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві;

— підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в пов­ному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

— зміцнення договірної дисципліни;

— прискорення обороту оборотних коштів.