Сторінка
3

Прибуток підприємства, шляхи його максимізації, напрями використання

Наявність витрат зумовлена тим, що ресурси є обмеженими та можуть використовуватися за різним призначенням. Зас­тосування певних ресурсів для виробництва одного блага оз­начає, що їх уже не можна вживати для виробництва іншого блага. Іншими словами, витрати передбачають відмову від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу у виробництві певного блага є вартістю його найкращого альтернативного застосування.

Економічні витрати на навчання в університеті містять не лише плату за нав­чання, книги, олівці тощо, а й втрату доходу, який міг заробити студент, якби він не навчався в університеті.

Економічні витрати — це платежі, які має робити фірма для отримання і вико­ристання всіх ресурсів. Вони складаються з двох частин: явних і неявних витрат.

Явні витрати називають ще бухгалтерськими, або розрахунковими. Це — пла­тежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. До них належать платежі за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Вони є прямими грошовими виплатами фірми власникам ресурсів. Тому явні витрати нерідко називають грошовими витратами.

Бухгалтерські витрати групують за економічними елементами із. калькуляційни­ми статтями.

Відповідно до економічного змісту, бухгалтерські витрати класифікують таким чином: 1) матеріальні витрати; 2) витрати на оплату праці; 3) амортизація основ­них засобів; 4) відрахування на соціальні заходи; 5) інші витрати.

Групування витрат за економічними елементами використовують для складан­ня кошторису витрат на виробництво. Кошторис витрат — це плановий розраху­нок витрат на всі потреби підприємства за певний проміжок часу (як правило, рік). Такий кошторис дає можливість визначити потреби підприємства у кожному виді Ресурсів (сировині, матеріалах, паливі, фонді заробітної плати тощо). Співвідно­шення елементів витрат характеризує структуру витрат. Залежно від структури витрат галузі або виробництва поділяють на матеріаломісткі, фондомісткі, трудомісткі.

До матеріаломістких належать галузі виробництва, у структурі витрат яких ве­лика питома вага матеріальних витрат. Так, у харчовій та легкій промисловості на Матеріальні витрати припадає 90% загальних витрат, у чорній металургії — понад 8%, хімічній промисловості — 75%, машинобудуванні — 70%.

Трудомісткими є галузі видобувної промисловості. В них питома вага витрат на заробітну плату становить майже 50%.

Капіталомісткі — це галузі, у структурі цитрат яких висока питома вага амор­тизації" (електроенергетика, нафтодобувна промисловість}.

Для визначення витрат використовують їх класифікацію за калькуляційними статтями. Така класифікація відображає склад витрат залежно від місця їх виник­нення і виробничого призначення. Аналіз калькуляційних статей дає змогу виявити, за рахунок яких джерел можна реально скоротити витрати на одиницю продукції.

Фірма може володіти деякими ресурсами, які вона використовує у виробничо­му процесі. Це. наприклад, капітальні блага, управлінські навички власника (власників) фірми, частина або всі фінансові ресурси тощо. Оскільки ці ресурси є власністю виробника, то платежі за їх використання мають неявний характер, їх прямо не оплачують. Такі витрати називають неявними, або неоплачуваними. Для визначення своїх економічних витрат фірма повинна обчислити у грошовому ви­раженні неявні витрати і додати їх цо бухгалтерських витрат.

Приклад. Власник невеликого фермерського господарства працює 40 годин на тиж­день, обробляючи свої 20 га землі. Упродовж року фермер наймав кількох робітників, яким він виплатив 8000 гривень зарплати. Він також узяв позику в банку у розмірі 30 000 гривень на придбання техніки та іншого реманенту. Виплата процентів за позику становить 5000 гривень. Первинна вартість техніки і реманенту становить 100 000 гривень. а їх річна аморти­зація — 20 000 гривень. Нинішня ринкова вартість техніки — 80 000 гри­вень. Бухгалтерські розрахунки, зроблені в кінці року, містять інформацію про явні витрати фермера, які наведено в стовпчику 2 таблиці ІІ.1.

Таблиця ІІ.1

Бухгалтерські та економічні витрати фермерського господарства (дані умовні)

Підприємець оцінює інформацію, представлену бухгалтером. Проте йо­го також цікавлять економічні витрати Для визначення економічних вит­рат на ведення підприємства потрібно оцінити неявні витрати і додати їх до явних витрат, визначених бухгалтерським способом. Для підприємця аль­тернативою роботі на власній фермі є можливість працювати агрономом в агрофірмі. Він підрахував, що міг би заробити там за рік 5000 гривень, пра­цюючи 40 годин на тиждень. Фермер міг би також здати свої 20 га землі в оренду і отримувати ренту Припустімо, що річна орендна плата з цієї земпі становить 300 гривень за гектар. Працюючи фермером, він відмовляється від можливості отримати 6000 гривень орендної плати за свої 20 га землі.