Сторінка
2

Теорія суспільного вибору і оподаткування

Набір товарів, що відповідає координатам точки N5, забезпечує рівень задоволення споживача біль­ший, ніж будь-який набір, що належить кривій бай­дужості. Однак можна знайти інші набори, що мають таку саму корисність, як і набір у точці N&. Тому че­рез будь-яку точку, що відповідає певному набору то­варів, можна провести криву байдужості. Ці криві утворюють карту кривих байдужості (рис. 2.3).

Карта кривих байдужості має певні властивості:

1. Набори товарів на кривих, більше віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживацького задоволення, ніж ті, що лежать на менш віддалених кривих.

2. Криві байдужості не перетинаються. Якщо при­пустити, що криві байдужості U\ і U% перетнулися, то вони мають спільну точку А. Тоді набір товарів А має таку саму корисність, що і набір В, що лежить на кри-

вій і набір С, що міститься на кривій За прин­ ципом транзитивності Однак це неможливо, оскільки ці точки належать різним кривим байдужості.

Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Зменшення споживання котлет на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання пиріжків і навпаки. При цьому споживач буде на одній і тій самій кривій байдужості, тобто отриму­ватиме однакове задоволення. Гранична норма за­міщення (субституції) — це кількість товару Y, від якого споживач відмовився б, щоб отримати ще од­ну одиницю товару X, залишаючись на цій кривій байдужості.

Як бачимо з рис. 2.4, зменшення обсягу споживання товару Y на компенсується збільшенням

споживання товару Тому гранич-

ну норму заміщення можна розрахувати так:

Не важко помітити, що при пересуванні вниз по кривій байдужості гранична норма заміщення змен­шується. В основі цього процесу лежить дія закону спадної граничної корисності. Гранична корисність (MU) — це приріст задоволення, який отримує лю­дина, споживаючи додаткову одиницю товару. Грани­чну норму заміщення можна легко виразити співвід­ношенням граничної корисності товару X та Y:

Оскільки при збільшенні обсягів споживання яко­гось товару ступінь задоволення потреб споживача зростає, то від кожної нової порції він матиме менше задоволення, ніж від попередньої. Цю залежність і відображає закон спадної граничної корисності. При пересуванні по кривій байдужості вниз споживання товару X зростає, і його гранична корисність зменшу­ється, а споживання товару У зменшується, і його гранична корисність зростає, тому дріб у формулі (2.5) буде зменшуватися.

3. Бюджетні обмеження

Як зазначалося, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету. Бюджет — це кількість грошей, яка доступна спо­живачеві для витрат у певний період часу. Доход споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни то­варів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:

— весь доход споживач витрачає тільки на при­дбання товарів X та Y (у нашому випадку — це кот­лети та пиріжки);

— споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження;

— споживач не дає та не бере кредити. У цьому випадку доход споживача (/) дорівнюва­тиме всім його витратам:

(2.6)

де — ціни відповідно котлет і пиріжків.

За рівнянням (2.6) можна визначити набори това­рів X та Y, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що / = 10 грн., = 1 грн., a PY = 0,5 грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 2.2.

Цю залежність можна подати графічно (рис. 2.5). Лінія бюджетних обмежень, що міститься на цьому графіку, показує всі ті набори товарів X та Y, які бю­джет споживача дає змогу йому придбати. Якщо спо­живач захоче придбати набір, що відповідає коорди­натам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не ви­тратить усі кошти, що у нього є.

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення: