Сторінка
3
Як приклад можна розглянути одну з таких моделей (рис. 1.6), що дозволяє аналізувати наслідки накопичення ризикових ситуацій (541.
У цій моделі ризики поділені на три категорії, що впливають
на обсяги робіт, терміни їх виконання. Ці категорії ризиків подані у трьох матрицях (таблицях). Модель дозволяє дослідити та оцінити комбінований (інтегрований) вплив цих ризиків на фінансовий стан учасників проекту у формі затримок щодо •',ч"ржання доходу, збільшення позик тощо.
Матриця обсягіп робіт містить варіантний ряд робіт за проектом, що можуть змінюватися залежно від змінення умов щодо реалізації проекту.
Матриця часу на виконання робіт містить варіантний ряд даних щодо необхідного часу на виконання робіт за проектом залежно від змінення умов.
Матриця вартості містить імовірні позови підрядника, котрі можуть виникнути в зв'язку зі зміненням обсягів робіт та затримкою їх виконання з урахуванням умов контракту, інфляційних процесів тощо.
Блок розрахунку критичного шляху визначає можливості (імовірні) затримки завершення окремих робіт і проекту в цілому.
Цей метод реалізує лише формалізовану (концептуальну) схему, що дає можливість розкласти (деталізувати) досить складний комплекс ризиків на окремі складові і мати судження щодо ймовірності прояву і обтяжливість (розмір) їх наслідків.
Що стосується конкретного об'єкта (проекту), то наведена схема (модель) вимагає деталізації, що в свою чергу потребує певної компетентності у відповідній сфері діяльності. Різні об'єкти(типи проектів) відрізняються один від одного, власне, різними видами ризиків, якими вони обтяжені. ІДі особливості виявляються також завдяки їх формалізації та економіко-математичному моделюванню.
2. Метод аналогій. Для аналізу ризику, яким може бути обтяжений, наприклад, новий проект, корисними можуть стати дані про наслідки впливу несприятливих чинників ризику подібних за суттю проектів, що виконані раніше.
В цій сфері найбільшу ініціативу виявляють страхові ком-ппнії. Так, на Заході вони регулярно публікують коментарі до тенденцій у найважливіших зонах ризику, наприклад, щодо природних збурень (катастроф) і значних збитків. За цими даними можна зробити певні висновки загального характеру.
При використанні аналогів застосовують бази даних та знань стосовно чинників ризику. Ці бази створюються на матеріалах з літературних джерел, пошукових робіт, а також шляхом опитування фахівців (менеджерів проектів) тощо.
Отримані дані обробляють, використовуючи відповідний ма-іемагігіннй апарат, для вияву залежності, причин з метою вра-хуппння потенційного ризику під час реалізації нових проектів.
Слід зазначити, як вважає ряд експертів, що навіть в найпростіших і широковідомих випадках невдалого завершення проектів досить важко створити передумови для майбутнього аналізу, тобто підготувати досить вичерпний та реалістичний перелік сценаріїв можливих невдач завершення проектів. Для більшості можливих збитків та зумовленого ними ризику характерні такі особливості [54]:
• їх причини з часом нашаровуються одна на одну, має місце 7ривалий інкубаційний період їх визрівання;
• попи якісно відрізняються між собою;
• їх ефект проявляється як результат складної суперпозиції ряду непрогнозованих причин.
З, Експертні методи оцінювання ризиків здійснюються, як правило, при відсутності статистичних даних, необхідних для розрахунків відповідних кількісних показників, або ж, зокрема, коли це пов'язано з оцінкою інвестиційного (інноваційного) проекту, що не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній подальшій математичній обробці результатів цього опитування. Для одержання дета-,пі <"р.яцих характеристик ризику, зокрема, інвестиційного (ініи-п;ічійного) проекту, опитування орієнтують стосовно окремих нш'.іп ризиків, характерних для певного (даного) об'єкта ризику 19, 13|.
Результати оцінювання ризиків певного об'єкта дозволяють кількісно оцінити їх рівні (ступені). Дл" " • - .— , -г.^,.„у,,такі критерії оцінки: безризикові об'єкти (інвестиції). До таких інвестицій належать, як правило, короткотермінові державні облігації; допустимий ризик; критичний ризик; катастрофічний ризик.
Граничними величинами ймовірності ризику збитків при інвестуванні за оцінками експертів є:
• для інвестицій, що обтяжені припустимим ризиком —0,1;
• для інвестицій, що обтяжені критичним ризиком—0,01;
• для інвестицій, що обтяжені катастрофічним ризиком —0,001.
Це означає, що даний інвестиційний проект слід відхилити, якщо в одному випадку з десяти може бути повністю втрачено прибуток від нього; в одному випадку з ста — валовий доход;
в одному випадку з тисячі — всі активи (і як наслідок — банкрутство).
З аналізом ризиків щільно пов'язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути компенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої «премії за ризик», котра являє собою додатковий доход (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий доход (прибуток) повинен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект.
Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зростання не загального ступеня ризику за проектом, а лише систематичного (ринкового) ризику, що визначається за допомогою коефіцієнта бета (Р), оскільки несистематичний ризик пов'язаний в основному з впливом суб'єктивних чинників. Основу такої залежності тлумачить так звана «модель надійності ринку».
Кількісні методи оцінювання ризику та методи його моделювання і оптимізації розглядаються у подальших викладках.
Список використаної літератури.
1. Банкивсткоє дело: стратегическое руководство. - М.: Издательство АВ “Консалт - банкир. - 1998. - С.386.
2. Верхоглядов Н. Оценка и подходы к управлению банкивскими рисками // Економіка. Фінанси. Право. 1999. - №10. - С.8.
3. Вітлінський В.В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті – К., ТОВ “Борисфен-М”. 1996. – С. 24-34, 45-62.
4. Вступ до банківської справи / Під. ред. Савлуки М. - К.: Лібра, 1998. - С. 308.
5. Примостка Л. Управління фінансовими ризиками //Економіка. Фінанси. Право. 1999. - №2. - С.10.
6. Попович В. М. , Степаненко А. И. Управление кредитными рисками: заемщика, кредитора, страховщыка ./ Учебно методическое пособие. - К.: Правови джерела, 1996. - С. 234.
7. Сусідко В. Стратегія управління кредитною діяльністю комерційних банків - К.: 1998. - С. 95.