Сторінка
3

Побічна дія антибіотиків

Особливі випадки застосування гентаміцину. Застосування гентаміцину для стерилізації кишечника практикується рідко, хоча в цьому відношенні він також ефективний. Слід мати на увазі, що при запаленні слизової оболонки кишечника остання може всмоктувати до 10 % від прийнятої дози препарату.

В реанімаційних відділеннях при проведенні трахеотомії хворим іноді використовують ендотрахеальний спосіб введення гентаміцину. Тому при нирковій недостатності вірогідність всмоктування певної кількості препарату через органи дихання слід приймати до уваги.

При вагітності препарат проникає через плацетарний бар'єр і в амніотичній рідині міститься від 1/3 до 2/3 концентрації препарату в крові матері. Останнє може завдати шкоди вестибулярному та слуховому апарату плода (В.И. Медведь и соавт., 2000). Тому гентаміцин призначають вагітним лише в ситуаціях, коли потенціальна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Достатнє обгрунтування даних про вплив препарату на плід не існує.

Застосування в період лактації. При годуванні дитини грудним молоком та одночасній необхідності призначення матері за показаннями гентаміцину слід приймати рішення або про припинення годування груддю, або відміни лікування з відповідною заміною на інший протимікробний ЛЗ (В.И. Медведь и соавт., 2001).

Взаємодія з іншими ЛЗ. При взаємодії з індометацином підвищується ризик порушення функції нирок у зв'язку з інгібіцією простагландинсинтетази. Ниркова екскреція збільшується при одночасному призначенні з новокаїном, хінідином, циклофосфаном, гангліоблокаторами. Взагалі ризик нефротоксичності збільшується при взаємодії з іншими аміноглікозидними антибіотиками амфотерицином В, циклоспорином, кліндаміцином, піперациліном, метоксифураном, фоскарнетом верапамілом, внутрішньовенними радіоконтрасними засобами, поліглюкіном і цисплатіном.

Ототоксичність збільшується на фоні або при сумісному призначені етакринової кислоти, фуросеміду, маніту, тіазидів у зв'язку з уповільненням елімінації гентаміцину. Морфін та ін. опіати також сприяють затримці елімінації цього антибіотика. Гентаміцин підвищує антимікробний ефект офлоксацину. Підвищує токсичність дігоксину та одночасно зменшується вплив на нервово-м'язову передачу. Підвищує ефект пероральних антикоагулянтів. Певні особливості несе взаємодія гентаміцину з іншими антибіотиками на реалізацію антибактеріального ефекту. Так, посилення антимікробної дії спостерігаєтся при одночасному застосуванні гентаміцину (при відповідних показаннях) з цефалоспоринами, беталактамними антибіотиками, поліміксинами, амфотерицином В, ванкоміцином, тієнамом. Разом з тим, з макролідними антибіотиками антибактеріальний ефект знищується. Відомі також негативні наслідки фармацевтичної взаємодії: лактамні антибіотики дезактивують гентаміцин in vitro.

Контроль за безпекою при застосуванні. Існують принципово прийнятні підходи для контролю за безпекою гентаміцину незалежно від показань його медичного застосування: контроль за функцією дихання, аудіо- та вестибулограмою, діурезом, концентрацією препарату в сечовині, а також кальцію та магнію у сироватці крові.

За даними відділу фармакологічного нагляду ДФЦ МОЗ України (1996-2001 рр.) в Україні було зареєстровано 24 випадки ПД при застосуванні гентаміцину сульфату (22 препарати вітчизняного та 2 препарати закордонного виробництва) у пацієнтів різного профілю, різного віку та статі (табл. 4).

В 11 випадках гентаміцину сульфат призначався хворим при захворюванні дихальних шляхів, п'яти — травного тракту, трьох — сечовидільної системи, двох — інфекційних захворюваннях, при захворюванні системи крові, очних хворобах та у випадку травми по одному випадку, відповідно.

За системними ураженнями побічні реакції з боку шкіри зустрічались в 17 випадках, ураження слуху — 2, ураження дихальних шляхів, нефрологічні ураження, набряк Квінке, офтальмологічні, ураження травного тракту по одному випадку відповідно.

Найбільша кількість випадків ПД була зареєстрована при внутрішньом'язовому введенні — 21 випадок, при підшкірному введенні — 2, очні краплі — 1.

При проведенні монофармакотерапії ПД відмічалась у 5 випадках. В комплексній фармакотерапії: до 3-х ЛЗ — 16 випадків, до п'яти — 3 випадки. Загальна кількість випадків ПД, яка вимагала відміни ЛЗ, складала 21 випадок, а в 10 випадках існувала необхідність проведення додаткової фармакотерапії. В 3 випадках дозу препарата не корегували. Обтяжений алергологічний анамнез мав місце в 2 випадках.

Згідно інформації, яка надійшла до ДФЦ МОЗ України, на лікуванні в зв'язку з підозрою про причинно-спадковий зв'язок між сенсорноневральними порушеннями слуху та застосуванням гентаміцину в Інституті оториноларингології АМН України знаходилось 67 дітей у віці від 1-го до 13 років.

Істотно, що спонтанні повідомлення, які надійшли до ДФЦ МОЗ України, не відбивають реальну ситуацію щодо безпечного застосування препаратів гентаміцину. Але ми вважаємо, що наведені вище дані є об'єктивним підгрунтям, щоб звернути увагу медичної громадскості на реальні проблеми, які існують, та необхідність постійно підтримувати високий рівень пильності з боку лікарів при застосуванні гентаміцину в медичній практиці.

Література

1. Кукес В.Г. Клиническая фармакология.- ГЭОТАР Медицина, Москва, 2000. -528 с.

2. Лазарева Д.Н., Плечев В.В. Взаимодействие антибиотиков между собой и с другими лекарственными препаратами. -Уфа: БГМУ НПО "Башбиомед", 1997. -64 с.

3. Медведь В.И., Викторов А.П., Левицкий Е.Л. Тератогенное действие лекарств // Фармакологічний вісник —2000. –№4. -С. 23-34.