Сторінка
2

Рак шлунка

В ранніх стадіях ефективним є хірургічне лікування – лобектомія, пуньмонектомія.

В пізніх стадіях використовують променеву терапію, хіміотерапію (циклофосфамід, тіофосфамід), симптоматичне лікування.

Профілактика

1. боротьба з курінням

2. екологічні загрози

3. флюорографічне обстеження

4. своєчасне і ефективне лікування хронічних захворювань легень

5. Тактика медсестри при кровохарканні і легеневій кровотечі

- заспокоїти пацієнта, заборонити розмовляти, вживати їжу

- на відповідну ділянку грудної клітки прикласти холод

- дати пацієнту ковтати кусочки льоду або випити розчин кухонної солі (1 ч л на 200 мл води)

- за призначенням лікаря ввести кровозупинні засоби (амінокапронова кислота 5% - 100 мл в/в крапельно, децинон 12,5% - мл в/в

- при кашлі дати проти кашлеві (лібексин, діонін)

- ввести за призначенням кровозамінники (фізіологічний розчин, розчин Рінчера).

Лікування бронхіальної астми

1. Основні цілі лікування хворих на бронхіальну астму

2. Етіологічне лікування

3. Патогенетичне лікування

4. Алергологічні кабінети

1. Основні цілі лікування і відділення:

- встановлення і підтримання контролю над проявами БА

- профілактика загострень захворювання

- підтримання дихальної функції на рівні, максимально близькому до нормального

- підтримання нормальної життєдіяльності

- усунення побічної дії під час лікування

- попередження розвитку незворотної бронхіальної астми

2. Етіологічне лікування включає елімінаційну терапію, без алергенні палати та ізоляцію хворого від оточуючих його алергенів. Елімінаційна терапія – це повне і постійне припинення контакту хворого з алергеном, який спричинює напад БА. Це лікування здійснюється після виявлення алергену з допомогою спеціальної алергологічної діагностики.

Безалергенні палати це палати, які обладнані системою тонкого очищення повітря від аерозольних домішок (пилюка, туман, пилок рослин).

Ізоляція хворого від алергенів передбачає постійну або тимчасову зміну місця проживання, місця і умов роботи.

3. Патогенетичне лікування включає вплив на імунологічну фазу розвитку БА, вплив на патохімічну та патофізіологічну фази.

Вплив на імунологічну фазу передбачає пригнічення або значне зменшення утворення імуноглобулінів класу Е і з'єднання їх з антигенами. Використовується специфічна гіпосенсибілізація, тобто створення стійкості до дії алергену, шляхом профілактичного його введення в поступових і суворо індивідуальних збільшених дозах. Неспецифічна гіпосенсибізація включає розвантажувально-дієтичне лікування, лікування гістаглобуліном, алергоглобуліном і адаптогенами (елеутерокок, женьшень, родіола, китайський лимонник).

При неефективності вищезгаданих методів призначають глюкокортикоїди (в інгаляціях, всередину або парентерально).

Інгаляційні форми ГКС: бекотид, гора корд, інгакорт, фліксомід.

Для прийому всередину і парентерального введення використовують преднізолон, полькортолон, берлі корт, дексаметазон, урбазон.

Ефективними методами в імунологічній фазі є плазмаферез, гемосорбція, ентеросорбція.

Вплив на патохімічну фазу включає використання:

- мембраностабілізуючих препаратів які попереджують де грануляцію тканинних базофілів: інтал, дітек, тайлед, кетотіфен, ніфедіпін.

- пригнічення медіаторів запалення, алергії і бронхоспазму: антигестомінні (піпольфен, діазолін, супрастін, тавегіл, гісманал, кларітин) антикератонінові (перитол);

- антиоксидантів: вітамін Е, С, УФО крові

Вплив на патофізіологічну фазу.

В патофізіологічній фазі розвивається бронхоспазм, набряк, запалення слизової оболонки бронхів і як наслідок виникає напад задухи.

Використовують бронхолітики, відхаркуючи засоби, фізіотерапевтичне і немедикаментозне лікування.

1. Бронхолітики

- В2 – адреностимулятори: сальбутамол, спіропент, беротек, дітек

- метилксантини: еуфілін, теофек, теодур

- м-холіноблокатори: атропін, литацин, атровент, бероцуал

- спазмолітики: но-шпа, папаверин

2. Відхаркуючи засоби: бромгексин, лікорин, мукалтин, назолван, ацетил цистеїн, листки мати-і-мачухи, корінь алтея, терможис.

3. Фізіотерапевтичне лікування: електрофорез, ультразвук, ампліпульс, терапія, УФО грудної клітки, індуктотермія, магнітотерапія.

4. Немедикаментозне лікування: масаж грудної клітки, поступальний дренаж, баротерапія, голкорефлексотерапія, спемотерапія, санаторно-курортне лікування, раціональна дихальна гімнастика.

Алергологічна служба включає алергологічні кабінети та алергологічні відділення.

Завдання алергологічних кабінетів і відділень

1. встановлення діагнозу з використанням методів специфічної діагностики

2. лікування алергологічних хворих з застосуванням специфічної гіпосенсибілізації

3. диспансеризація алергологічних хворих

4. спеціалізована консультативна допомога медичним закладам

5. методична робота по обліку алергічної захворюваності

6. пропаганда досягнень алергології серед медичних працівників і серед населення.