Сторінка
2
• досягається значне заощадження коштів за рахунок збільшення обсягів виробництва;
• спрощується контроль за рухом товарних запасів і організацією технічного обслуговування;
• з'являється можливість розробити стандартні програми маркетингу ;
• забезпечується швидка окупність інвестицій.
Для того щоб з'ясувати, яким має бути новий товар — стандартним (індиферентним до ринку), диференційованим (залежно від ринку) або універсальним (тобто поєднувати дві ознаки), необхідно вивчити природу товару і вимоги ринку до нього. Оптимальним є максимально стандартизований товар з оригінальними елементами, що відбивають специфічні вимоги ринку. Інакше кажучи, слід керуватися принципом: стандартизація — там, де можливо, а різноманітність — там, де необхідно. У міжнародному бізнесі вважається за доцільне випускати не один виріб, а широкий параметричний набір (product line — продуктова лінія). З розширенням асортиментного набору збільшується ймовірність того, що будь-який покупець знайде для себе необхідний товар. Це суттєво зміцнює позиції фірми на ринку і збільшує обсяг продажу.
Широкі параметричні ряди дають змогу гнучко реагувати на перехід товару з однієї стадії життєвого циклу на іншу. Водночас індивідуалізація конструкцій і розмірів схожих за призначенням виробів призводить до зменшення серійності виробництва, розпорошення коштів на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
Створення засобів праці характеризується різною тривалістю (дод. 6, 7) та складністю виконуваних робіт, яка визначається
видом нової техніки, її параметрами, новизною та іншими факторами.
На практиці не завжди вдається зменшити значний розрив у часі між процесами створення та освоєння нових типів промислової продукції (як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин), а тому кількість створених зразків істотно перевищує кількість освоєних за один і той самий час.
Фактично з 1990 р. спостерігається тенденція до суттєвого зменшення кількості створених і освоєних зразків нових типів промислової продукції, у тому числі і нових типів техніки (дод. 10, 11). Зокрема, з 1990 по 1999 р. кількість створених нових типів промислової продукції зменшилась у 2,2 раза, у тому числі нових типів техніки - у 1,6 раза, а кількість освоєних нових типів промислової продукції - у 3,7 раза, у тому числі нових типів техніки - у 7,5 раза.
Мало того, не всі вітчизняні промислові підприємства впроваджують продуктові, технологічні чи організаційні інновації (рис. 7.2, дод. 12), хоча досвід підтверджує, що інноваційна діяльність забезпечує підприємству значні конкурентні переваги.
Наприклад, з 1994 по 1999 р. кількість підприємств, що освої-ли виробництво нових видів промислової продукції, зменшилася з 1974 до 1256, тобто в 1,57 раза; тих, які впроваджували нові технологічні процеси, - з 885 до 371, тобто в 2,38 раза.
Із січня по вересень 2000 р. інноваційна активність підприємств дещо підвищилась. Зокрема, інновації впроваджували 1102 промислових підприємства, або 11 % загальної їх кількості порівняно з 1090 і 10,7% за дев’ять місяців 1999 р. Найістотніше збільшення питомої ваги інноваційно активних підприємств спостерігалося в авіаційній галузі промисловості - на 14 %, а також в електронній, хімічному та нафтохімічному машинобудуванні -близько 6%.
Нову продукцію в цей період освоювали понад 90 % підприємств, що здійснювали інновації. Кількість освоєних нових видів продукції за січень–вересень 2000 р. порівняно з відповідним періодом 1999 р. збільшилась на 11,2 % і становила 9,3 тис. найменувань.
Кожне четверте підприємство, що впроваджувало інновації, використовувало нові технологічні процеси. За розглянутий період (із січня по вересень 2000 р.) у промисловості загалом впроваджено 792 нових технологічних процеси порівняно з 760 за де-в’ять місяців 1999 р.
Механізацію й автоматизацію виробництва з січня по вересень 2000 р. здійснювало 107 підприємств (або 9,7 %), що впроваджували інновації, порівняно з 99 (9,1 %) за той самий період 1999 р.
Створення і виробництво конкретного зразка нової техніки завжди потребують чіткої узгодженості, орієнтації на задоволення конкретних потреб у сфері експлуатації і розглядаються як система.
В основу функціонування системи створення, освоєння та виробництва нової техніки (СОВНТ) покладено відоме положення про те, що частина має суміщуватись з цілим.
З аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів (М. Іпатова, А. Розенплентера, Б. Твісса та ін.), які досліджують різні аспекти створення нової техніки, випливає, що в межах системи аналізуються, як правило, види робіт, характерні для процесів систем створення та освоєння нової техніки (СОНТ) або для певного етапу серійного виробництва нововведень. Ці етапи поряд з експлуатацією нової техніки створюють життєвий цикл нового виробу.
Процес СОНТ — це сукупність науково-технічних та організаційно-економічних видів і стадій робіт, які розвиваються в часі і є необхідною передумовою початку промислового виробництва нової техніки та її експлуатації.
Розглядуваний процес складається з таких послідовно-паралельно виконуваних видів та стадій робіт:
• науково-дослідні;
• дослідно-конструкторські;
• розробка конструкторської документації;
• підготовка технологічної документації;
• освоєння нових виробів.
Процес СОНТ значною мірою передбачає якість і економічні показники виробництва та експлуатації нових виробів. Як свідчить практика, 70~80 % ефекту і витрат на нові вироби формується саме на зазначених стадіях (табл. 7.1).
Характерною особливістю процесу СОНТ є забезпечення необхідних умов для створення нових виробів, їх серійного виробництва та сприяння подовженню життєвого циклу нової техніки.
Завантажити реферат