Сторінка
2

Схема розміщення продуктивних сил як специфічна форма передпланових досліджень

У четвертому розділі розглядаються питання, взаємопов'язані з розміщенням підприємств різних галузей на території району з перспективою формування й розвитку територіально-виробничих комплексів (ТВК).

У цьому розділі здійснюється економічне районування: визначають ТВК, промислові зони й вузли, інші територіальні угруповання. Виділяють території, на яких неможливе розміщення деяких підприємств (наприклад, у зв'язку з великим забрудненням природного середовища) або, навпаки, на яких є умови для нового будівництва великих підприємств, населених пунктів. У кожному ТВК розробляють схеми його формування й розвитку з урахуванням досліджень регіональних схем.

На основі цих досліджень формується перелік найважливіших територіальних проблем регіону, для яких необхідні цільові комплексні територіальні програми та інші методи регулювання.

У п'ятому розділі визначаються основні показники розвитку та розміщення продуктивних сил регіону: трудові ресурси, сукупний суспільний продукт, національний доход, структура економіки, капітальні вкладення, основні виробничі фонди, темпи зростання, товарна продукція; основні показники розвитку промисловості, сільського господарства (його основних галузей), транспорту, невиробничої сфери; важливі об'єкти нового будівництва, зрушення в розміщенні продуктивних сил і регіонів. Формують основні висновки про розвиток економіки регіону. Зрештою оцінюється економічний ефект від удосконалення територіальної організації продуктивних сил.

Для оцінки ефективності виробництва використовуються показники територіального рівня інтенсифікації виробництва. Вони визначаються часткою приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, фондоозброєності й фондовіддачі. За допомогою індексів їх порівнюють також з іншими районами, країною в цілому. Крім того, можливе використання загальних показників ефективності, наприклад зростання національного доходу на одного жителя, виробництво національного доходу на 1 грн. витрат, на 1 грн. основних виробничих фондів, матеріальні витрати на 1 грн. суспільного продукту тощо.

Окремо досліджуються проблеми охорони навколишнього середовища.

У процесі природного, історичного та економічного розвитку в Україні склалися різні природно-, індустріально- та аграрно-територіальні комплекси, які у своїй сукупності створюють природно-економічні системи, що можуть виконувати різні функції. Екологіза-ція розвитку продуктивних сил в Україні має відігравати домінуючу роль. Вона передбачає комплексне використання мінерально-сировинних ресурсів, перехід на безвідходні або маловідходні, безводні або маловодні, бездимні технології, рекультивацію порушених земель, закладку відпрацьованого підземного простору, демінералізацію шахтних вод, будівництво очисних споруд, газо- й пилоулов-лювачів, здійснення комплексу природо-охоронних і організаційно-господарських заходів, направлених на поліпшення природного середовища.

Разом з тим досвід зарубіжних країн показує, що на основі комбінування та кооперування виробництва можна забезпечити комплексне використання мінерально-сировинних ресурсів і їх глибоку переробку.

Маючи багатогалузеве сільське господарство, Україна повинна мати відповідне сільськогосподарське машинобудування. Ось чому будівництво нових і реконструкція діючих заводів, їх спеціалізація на виготовленні легких, високопродуктивних і технічно досконалих машин і устаткування для комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів у сільському господарстві та АПК має стати одним з головних напрямів удосконалення структури економіки.

Стратегія розвитку продуктивних сил має передбачати розробку та впровадження Генеральної схеми охорони природи і раціонального використання її ресурсів, створення загальнодержавної природоохоронної системи й еколого-економічної експертизи проектів нового будівництва, удосконалення розміщення галузей промисловості й сільського господарства з урахуванням екологічної ситуації, яка створилася в Україні, а також значне поліпшення умов життя та виробничої діяльності населення.

Таким чином, формування виробничо-територіальних комплексів і промислових вузлів із замкнутим безвідходним виробництвом має стати основою економічної політики в галузі розвитку продуктивних сил.

Список використаноїта рекомендованої літератури

1. Акофф Р. Планирование будущего корпораций.— Μ.: Прогресс, 1985.— 382 с.

2. Беседин В. Ф. Пути повышения сбалансированности планов.— К.: Тэхника, 1985.— 200 с.

3. Бешелев С. Д., Гурвич Ф. Г. Экспертные оценки в принятии плановых решений.— М.: Экономика, 1976.— 79 с.

4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної теорії: Підручник.— К.: Вища шк., 1995.— 471 с.

5. Деловое планирование (Методы, организация, современная практика): Учеб. пособие / Под ред. В. М. Попова.— М.: Финансы и статистика, 1997.— 368 с.

6. Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.- 60 с.

7. Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень): Учеб.-метод, пособие.— 2-е изд.— К.: МАУП, 1998.— 272 с.

8. Калина А. В., Осокина В. В. Экономическая теория и практика хозяйствования.- К.: МАУП, 1997.- 308 с.

9. Киселева В. В. Плановые расчеты по моделям экономического роста.— М.: Экономика, 1971.— 95 с.

10. Ковалевский А. М. Техпромфинплан в новых условиях и типовая методика его разработки.— М.: Экономика, 1968.— 247 с.