Сторінка
5
а) для бурякосіючих районів України;
б) для бурякосіючих районів країн СНД;
в) експортні поставки.
Експертизу доцільності першої потреби проводить міністерство-споживач (наприклад, для бурякозбиральних комплексів — Мінсільгосппрод України). Дві інші потреби можуть формуватися на підставі договорів або запланованих обсягів поставок. Після визначення потреби заводи-виготовлювачі машин разом з розробниками програми опрацьовують питання наявності виробничого потенціалу, площ, технологічних потужностей, чисельності персоналу.
У разі надмірних потужностей розглядається питання про їх кількість, шляхи модернізації чи перепрофілювання, консервації чи списання. Одна з важливих проблем, яку необхідно опрацювати,— це вивчення питань технологічної сумісності наявного устаткування з виробництвом нової продукції машинобудування, бо проста підгонка технології під наявні машини й механізми веде до стрімкого підвищення матеріало-, енерго- та трудомісткості виготовлення виробів.
Для прискорення модернізації, перепрофілювання або створення нових виробничих потужностей визначають потребу в інвестиціях (валютних коштах).
У разі недостатньої кількості потужностей у загальних рисах визначається потреба в них (у виробничих площах, металообробному устаткуванні, ливарних і ковальсько-пресових виробництвах, виробництвах з виготовлення комплектуючих виробів та ін.) і як підсумок — потреба капіталовкладень.
У разі прийняття варіанту закупівлі необхідної техніки за кордоном потрібно також у загальних рисах визначити потребу валютних коштів для цієї мети.
Передбачено спочатку розробити максимально можливу за повнотою структуру програми, включаючи альтернативні варіанти, а після цього оцінити, обрати та здійснити оптимальний варіант. Вибір найефективнішого варіанту програми є багатокроковою процедурою чимраз детальнішої й комплексної оцінки всіх допустимих варіантів і послідовного вилучення з них неефективних, аби скоротити кількість альтернативних способів їх створення до такого комплекту, який дав би змогу побудувати систему економіко-математичних моделей для розрахунку кожного варіанту програми на ЕОМ.
Одним з найважливіших розділів національної програми є розділ, в якому визначається її ресурсне забезпечення, терміни реалізації та виконавці. При складанні його враховуються рекомендації, викладені вище, а також деякі інші положення.
Передусім розробляється структура цільових комплексних програм (ЦКП), куди включаються об'єкти реалізації, етапи й підетапи виконання програм, які характеризують такі нормативи: трудомісткість, кваліфікаційний стан; потреби в матеріально-технічних ресурсах, прокаті чорних металів, ливарних і ковальсько-штампувальних заготовках, найважливіших видах комплектуючих виробів (двигунів, електроустаткування, електродвигунів, шин, акумуляторів, приладів, кабельних виробів тощо); терміни та вартість здійснення програми.
Порядок ресурсного обґрунтування вибраного варіанту програми такий:
1) з кожної ЦКП чи об'єкта реалізації (дослідних або технологічних робіт, капітального будівництва, конструкторських розробок і т. д.) установлюється повний перелік робіт, які знайдуть відображення в програмі;
2) визначаються взаємопов'язані роботи, створюються проект, графік виконання робіт;
3) у рамках кожної ЦКП або об'єкта реалізації проводиться порівняння робіт, які ввійшли до проекту, та графіка їх виконання, виявляється їх специфіка, характер; установлюються кількісні значення відхилення ресурсно-часових характеристик робіт, що плануються, від нормативних; ставиться експертна або аналітична оцінка у відповідних одиницях виміру (натуральних, вартісних, часових);
4) установлюються і характеризуються роботи, які не мають аналогів і вирізняються суттєвою новизною;
5) уточнюються розрахунки за такими пунктами: потреба в імпорті й експорті, у капітальних вкладеннях і валютних коштах, кадровому забезпеченні й повних витратах на професійне навчання та підготовку кадрів, матеріалах і устаткуванні.
Загалом за програмою, ЦКП чи роботою, включеною до проекту національної програми, з'ясовується найбільш повний перелік або
номенклатура необхідних ресурсів, їх обсяг у натуральному й вартісному виразі, повна вартість роботи та її тривалість. При цьому визначаються чисельний, професійний і кваліфікаційний склад виконавців, забезпеченість устаткуванням і виробничими площами, інтенсивність виконання робіт тощо.
Після визначення потреби в машинобудівній продукції, що поставляється на зовнішній ринок, проводиться загальний розрахунок можливого отримання (заробітку) валютних коштів, що сприятиме приросту національного доходу України.
На особливу увагу заслуговує визначення потреби в промислово-виробничому персоналі. У нинішній ситуації зростання безробіття, розширення потенціалу машинобудування України сприятиме збільшенню зайнятості та зниженню соціального напруження. Ці обґрунтування можна провести через середню трудомісткість виготовлення аналізованого виду продукції машинобудування.
Комплексна оцінка ресурсного забезпечення та повних витрат на реалізацію програми або ЦКП проводиться шляхом використання методу побудови ресурсно-елементних матриць.
Важливою складовою частиною програми є визначення головних виконавців, керівників програми та ЦКП, а також створення робочих груп з управління розробкою й реалізацією програми. На цьому етапі ведеться вибір виконавців об'єктів реалізації; установлюються характер і особливість організаційних взаємозв'язків із виконавцями програми; визначається порядок оцінки їхньої діяльності в момент досягнення ними поетапних і кінцевих цілей; видаються накази.
Для розробки програми розвитку машинобудування України потрібно мати великий обсяг вхідної інформації. Доцільно подавати інформацію в такому розрізі:
1) потреба України в машинобудівній продукції, що виробляється на її території;
2) дані для розрахунку потреби в матеріально-технічних ресурсах для виробництва продукції машинобудування, що виготовляється на території України;
3) потреба в машинобудівній продукції, що не виготовляється на території України;
4) потреба в заново освоюваній продукції машинобудівних підприємств України. За цією формою визначають потребу в машинах і устаткуванні для кооперативних, фермерських, малих (сільськогосподарських, переробних, видобувних, обробних) підприємств;
5) дані для розрахунку потреби в ресурсах і потужностях для освоюваної продукції на підприємствах машинобудування.
Нижче наводяться форми (1—4), за якими рекомендовано збирати вхідну інформацію для розробки національної програми.
На базі вхідних даних виконуються загальні розрахунки, які є підставою для підготовки національної програми. Після експертних оцінок цих розрахунків програми уточнюються техніко-економічні показники із заданими точністю й детальністю опрацювання.
Завантажити реферат