Сторінка
2

Логіка Давньої Індії

Висновок - розпізнавання об'єкта за умови, що він безпосеред­ньо не сприймається.

При цьому називали такі види висновку:

— висновок про наявність об'єкта на підставі наявності його ознаки (наприклад, про наявність вогню на підставі наявності диму);

— висновок про існування неприйнятого з існування сприйнятого або із частини якоїсь сутності про несприйнятя частину (скажімо, виводити минуле з теперішнього або існування воза з існування його частини, наприклад, коле­са тощо);

— виведення із дії її причини (наприклад, якщо пред­мет, який ми бачимо здалеку, нерухомий, то робимо вис­новок, що це — дерево, а якщо він рухається, то це — людина);

— коли ми знаємо про взаємозв'язок багатьох речей і з наявності деяких з них робимо висновок про існування інших (наприклад, з факту народження робимо висновок про смерть);

— виведення понять, які співвідносяться як причина і наслідок. Висновок виражає наше переконання у чомусь понад те, що випливає з безпосередньої перцепції.

Авторитет — вчення мудреців, положення, викладені у священ­них книгах.

З усього сказаного випливає, що ранньобуддистська логіка була вплетена в загальнофілософські концепції, за­лежала від їх засад. До того ж, навіть у системі теорії ора­торського мистецтва, риторики елементи логіки були не­значними епізодичними вкрапленнями.

Другий період. Логіка школи ньяя

До другого періоду розвитку індійської логіки відно­сять діяльність споріднених філософських шкіл вайшешика і ньяя. Перша займалася переважно натурфілософськими проблемами, а друга — логікою.

Джерело походження системи ньяя вбачають у поміченій ще з часів упанішад схильності індусів до дискусій, яка підсилилася за умов розпаду індійської філософії та виник­нення численних шкіл. Внаслідок цього з'явилася потреба у загальноприйнятому каноні, на який можна було б посила­тися, обґрунтовуючи правильність своїх і помилковість про­тилежних міркувань.

Таким каноном логіки була система ньяя. Найдавнішим пам'ятником логіки ньяя, що дійшов до нас, є зібрання 538 сутр (санскр. Сутра — правило, букв. — нитка, вірьовка)— термін давньоіндійської філософії; гранично стисле висловлювання, яке містить передусім опис того, що є в даному вченні.) Готами в п'яти книгах. Перша з них складається з двох частин. У першій викладається вчення про дев'ять категорій, в яких розкриваються структура суперечки і послідовність таких її складових:

— «засвідчення своєї зброї», тобто знання канону логіки;

— розгляд об'єкта суперечки;

— спростування опонентом тези пропонента (за сучас­ною термінологією);

— проголошення мотиву спростування;

— орієнтація на приклад і досягнення згоди про те, що заздалегідь визнається учасниками суперечки чітко вста­новленим;

— формулювання положення, що визначає предмет дис­кусії;

— доведення пропонентом своєї тези за всіма правила­ми відповідного мистецтва;

— спростування пропонентом протилежного тверджен­ня шляхом доведення, що з нього випливають неможливі наслідки;

— одержання доведеної істини.

В другій частині першої книги Готами у вигляді допов­нення до перелічених дев'яти категорій наводяться ще сім, в яких розглядаються помилки, що трапляються в сло­весному змаганні. Останнє відрізняється від наукової дис­кусії тим, що ведеться заради простої пристрасті до су­перечки і розраховане на те, щоб ввести супротивника в оману.

Чотири наступні категорії пов'язували з підбором хиб­них доказів.

Друга — п'ята книги Готами присвячені розвитку ду­мок, викладених у першій. У них йдеться про ті самі категорії, але розкриваються вони глибше, з деталь­ною критикою інших поглядів по найважливіших пунк­тах системи.

Умовиводи в школі ньяя поділялися на три види:

— умовивід від попереднього до наступного, від причи­ни до наслідку (наприклад, від констатації скупчення хмар до висновку про необхідне настання дощу);

— умовивід від наступного до попереднього, від на­слідку до причини (наприклад, від констатації факту наявності великої кількості води в гірському потоці до висновку Про зливу, що пройшла в горах);

— умовивід за аналогією.

Для кращого розуміння вчення про умовивід школи ньяя та інших індійських філософських шкіл необхідно зупини­тися на теорії "проникнення". Звернемося до улюбленого в індійських підручниках логіки прикладу: «Я сприймаю, що на горі піднімається дим, а звідси роблю висновок про во­гонь, який має бути на горі (хоч безпосередньо я його й не сприймаю)». Тут «дим» є ознакою, а «вогонь» — носієм цієї ознаки. Між димом і вогнем, між ознакою і носієм цієї озна­ки, існує відношення проникнення - При цьому ознака роз­глядається як «проникнуте» (бо, де дим, там завжди і зо-гонь), а вогонь —• як «проникаюче», оскільки буває вогонь і без диму

Важливе місце в індійській логіці займає аналогія; «По­рівняння е доведення порівнюваного із Його подібності З відомим (сутра 16),

Наприклад: «Бик може бути мені відомим, але про буйвола я знаю тільки те, що за зовнішністю він схожий на бика. На підставі цього знання я можу, хоча ще ніколи раніше не бачив буйвола, при зустрічі з ним пізнати його і вказати іншим»

Існує думка, що будь-який умовивід в розумінні школи ньяя — в кінцевому підсумку аналогія. І для таких висновків є вагомі підстави, оскільки засновник школи ньяя Готама навчав: в умовиводі підстава доводить те, що має бути до­ведено, вказівкою на подібність із прикладом або на відмінність від нього.

Вчення ньяя проникнуте традиційною для індійської філософії ідеєю: осмислення категорій виступає не як про­стий засіб істинного пізнання, а як сама справжня повна істина, що несе звільнення стражденному людству.