Сторінка
3
Іще один вірш-пісня – “Думи мої, думи мої” – крім розглянутих трипільських слів (могила, співати) містить слово ліс того самого походження.
Не хотілось в снігу, в лісі // Козацьку громаду
З булавами, з бунчуками // Збирать на пораду.
Праслов’янська назва лісу знаходить паралелі у прагерманській назві лісу (представленій німецьким словом Wald, англійським wood), яка традиційно вважається субстратною доіндоєвропейською2), і в догрецькому субстратному терміні alsos “священний ліс” (сюди ж і назва священного гаю Зевса в Олімпії – Altes). За деякими припущеннями, цей самий корінь міститься і в назві острова Лесбос, інша назва якого (Ісса) дослівно означає “лісистий острів”. Відправлення давніх культів у священних лісах та гаях добре відоме і в Україні, і в Західній Європі, і на Кріті. Це слово могло перейти з субстрату як культовий термін, разом із релігійно-міфологічними уявленнями про священний ліс як місце поклоніння божествам порироди й здійснення обрядових дій.
У поемі “Катерина” зустрічаємо трипільські слова голуб (також голубонька), могила, ліс, кінь, у поемі “Тополя” – слова голуб (і голубка), могила, кінь, у вірші “До Основ’яненка” – кінь, могила, пісня, голосок.
Таким чином, дослідження трипільських культурних термінів у текстах ранніх творів Тараса Шевченка показує з усією ясністю: ці слова відіграють дуже важливу роль у мові поета, несучи в собі дуже давню мовно-культурну традицію.
Використана література
1. Мосенкіс Ю. Л. Слово бог у мові Т. Шевченка // Дніпро. – 1994. – № 7-8. – С. 131-132;
2. Мосенкіс Ю. Л. Глибини Кобзаревого слова // Шевченкознавчі студії. – К., 1994. – С. 101-103; нагору
Завантажити реферат