Сторінка
2

Василь Сімович. Життя і діяльність

Лише в 1992 році у Львові відбулася перша реґіональна конференція, присвячена пам’яті Василя Сімовича. Щоправда, тема її була ширшою і стосувалася розвитку українського мовознавства в цілому на Західній Україні.

Доля Василя Сімовича склалася так, що майже все своє життя, окрім періоду 1939—1941 рр., він жив і працював на таких теренах, стосовно яких радянська історія і пропаганда завжди мала певні застереження — щось замовчували, щось перекручували, щось таврували. Василя Сімовича — замовчували, адже вчився у Станіславі й Чернівцях за часів Австро-Угорщини, працював у таборах для полонених українців на території Німеччини й Австрії, — з цими країнами царська Росія воювала. По війні був одним із чільних співробітників “Військової Місії для справ полонених українців у Німеччині”, яка мала осідок у Берліні, а зорганізована була в Києві за часів Гетьманату й діяла за Директорії. Від 1923 року проф. В. Сімович, один із найвидатніших представників української еміграційної науки й високого шкільництва, працював і жив у Празі — був професором, а в окремих роках — ректором Українського Високого Педагогічного Інституту імені М. Драгоманова. Від 1933 р. й до кінця своїх днів — у Львові, як активний діяч “Просвіти”, “Наукового Товариства ім. Шевченка”, редактор, професор університету. Його участь у політиці ніколи не сягала за ті межі, які визначають обов’язок інтелігента перед своїм народом. Про те, як він розумів цей свій обов’язок, написав один із колишніх полонених, згодом — український радянський письменник Олексій Кобець (Варавка) у своїх “Записках полоненого”, що побачили світ у Харкові 1931 року: “Доктор і професор Василь Сімович. “Дядько Василь”. Прекрасної, лагідної вдачі, працьовита, наполеглива в роботі людина. Це він, прощаючись з усім табором, саме коли мене привезли до Фрайнштадту, перед виїздом своїм до якогось німецького табору, довго вмовляв усіх своїх учнів — ніколи й ні за яких обставин у житті не цуратися й найчорнішої роботи для великої справи — культурно-національного відродження українського народу. Мабуть, його прощальна лекція не самому тільки мені запала глибоко в мозок на все життя”.

Як бачимо, особистих цілей у політиці Василь Сімович не мав і за будь-яких обставин виконував насамперед свій професійний обов’язок — педагога й науковця. У трудовій книжці Василя Сімовича, виданій йому 4 листопада 1940 року Львівським університетом, записано, що стаж його педагогічної праці налічував на той час понад 34 роки. У Львівському університеті ім. Івана Франка В. Сімович працював спочатку на посаді професора філологічного факультету, згодом завідував кафедрою, а з 25 квітня 1940 року був призначений деканом філологічного факультету. Останній запис у його трудовій книжці датований 30 квітня 1941 року: проф. В. Сімович відзначений подякою ректорату ЛДУ за особливо сумлінне ставлення до своїх обов’язків. Попри те, що змінювалася влада, молодь потрібно було навчати, — і до такої праці В. Сімович завжди був готовий.

Про таку властивість удачі проф. В. Сімовича написав і один із його найталановитіших учнів — видатний мовознавець, академік, лауреат Шевченківської премії Юрій Шевельов: “Він знаходив утіху в плеканні людських душ, у контактах із найрізноманітнішими людьми, які приходили до нього вчитися і чий розум і світогляд він міг формувати чи змінювати”.

Список використаної літератури

1. Білоус М., Терлак З. Василь Сімович (1880-1944): Життєписно-бібліографічний нарис. — Львів, 1995. — 178 с.

2. Бубній П. Мовознавець В. Сімович: Штрихи до біографії // Тернопілля’95: Регіон. зб. — Тернопіль, 1995. — С. 625-627.

3. Василь Сімович (1880-1944) — педагог, мовознавець, редактор, видавець, організатор науки // Визначні постаті Тернопілля: Біогр. зб. / Уклад.: О. Бенч, В. Троян. — К., 2003. — С. 175-176.

4. Василь Сімович (1880-1944) // Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. — Нью-Йорк; Торонто, 1974. — С. 45.

5. Сімович Василь (1880-1944) // Нарис історії «Просвіти». — Львів; Краків; Париж, 1993. — С. 164.

6. Бубній П., Ониськів М. Дійсний член НТШ Василь Сімович // Тернопіль: Тернопільщина літературна. — Тернопіль, 1991. — Дод. № 4. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 42.

7. Долинюк О. Тарас Шевченко в інтерпретації Василя Сімовича // Дзвін. — 2000. — № 3. — С. 148-151. — Бібліогр.: С. 151.

8. Когут Т. Василь Сімович: учений, громадський діяч, педагог // Рідна школа. — 2000. — № 3. — С. 77-78.

9. Ониськів М. Володимир Винниченко — Василеві Сімовичу // Вільне життя. — 2000. — 1 серп.