Сторінка
1

Особливості розвитку дитячої літератури другої половини ХХ ст.

Українська література багата на дитячих письменників. Ось деякі з них:

Наталя ЗАБІЛА. Вірші читають на вибір. Одному подобається інтимна лірика, іншому - широкі поетичні полотна, ще комусь - гумористичні вірші. Твори ж Наталі Забіли читають усі, бо всі обов'фязково переходять через той вік, який ми називаємо щасливим дитинством. Поетеса добре володіла тим "секретом", який робить її вірші, поеми, казки однаково цікавими для всіх дітей. Наталя Забіла - поетеса всього живого і діючого на землі. Той, хто бере до рук Забілину книжку, ніби розсуває перед собою обрії і входить у новий для нього світ, у якому реальні риси життя дуже природно поєднуються з казкою, з фантазією, де є місце і для забави, і для роздуму, і для споглядання краси природи, і для вболівання за чиюсь долю.

Життя дітей і дорослих, домашній побут - клопітливий, трудівничий, веселий і затишний - все це часто давало поштовх для створення поетесою цікавих віршів; її нелукава казка, часто побудована на народних мотивах, особливо яскравою барвою увійшла до Забілиної палітри.

Наталя Львівна Забіла народилася 3 березня 1903 року в місті Санкт-Петербурзі (тоді - Петербург) у дворянській родині. "Мій батько - розповідає письменниця, - був сином академіка-скульптора П.П.Забіли та троюрідним племінником українського поета, друга Т.Шевченка Віктора Забіли. Батькова рідна тітка була дружиною російського художника М.М.Ге. Мама не вміла співати, а, укладаючи дітей спати, читала нам вірші, яких вона знала напам'ять безліч. Не дивно, що майже всі ми змалку любили писати вірші та казки. Це було для нас найулюбленішою розвагою". В 1917 році сім'я переїхала в Україну і оселилася на станції Люботин, поблизу Харкова. Закінчивши гімназію, Наталя Забіла працювала діловодом, вчителькою, потім закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти, працювала в Українській книжковій палаті. Та ще з юних літ її владно кликала до себе література. 1924 року з'являється перший друкований вірш Наталі Львівни "Війна - війні". А в 1930 році, маючи вже десяток книжок, вона остаточно переходить на творчу роботу. Зроблене Наталею Львівною Забілою в дитячій літературі важко переоцінити. Адже вона була фундаторкою української радянської дитячої літератури, стала її досвідченим майстром.

В 1928 році поетеса написала казку "Пригода з автобусом". Скільки тоді довелося нападок вислухати Забілі! Адже у той період багато хто вважав, що казок і фантастики в літературі для дітей не повинно бути, бо вони "шкідливі". Засумнівалась тоді молода письменниця, навіть на деякий час покинула творчість. Але, на щастя, ті сумніви мучили її не довго. В 1934 році вийшла друком "Ясоччина книжка". Цій невеликій збірці судилося велике і славне життя. вона стала однією з улюблених книжок дітей і сьогодні, і вважається класичним надбанням української дитячої літератури. А хіба тільки про одну збірку це можна сказати? А захоплюючі, художньо вигранені, по-справжньому повчальні розповіді про Маринку, Оксанку, Катрусю, Юрчика, а по-народному мудрі, мистецьки витончені казки. А неповторна своєю поетичною винахідливістю "Весела абетка". "Всю творчість Н.Забіли, - писав В.Бичко, - можна сміливо назвати материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою".

У доробку письменниці є прозові твори, чи не найкращий поетичний переспів "Слова про Ігорів похід", драматична поема "Троянові діти", що захоплює не лише невимовним чаром музики самих віршів, пісень, мальовничих описів Дніпра, наддніпрянських гір, лісів, а й образами вольових, мужніх, чесних людей - перших будівничих Києва - синів Трояна - Кия, Щека, Хорива та ніжним образом їхньої сестри Либеді.

У творах Н.Забіли багато мовиться про природу. Адже без природи не можна уявити життя на землі, без природи немає поезії. У віршах Наталі Львівни природа живе як справжній друг дітей, вона бере участь у дитячому житті:

Хвильки плещуть на пісок,

сміх веселий ллється,

а на березі лісок

дивиться й сміється.

Але природа - це щось більше, ніж розвага. Це помічник людини у її труді, а людина - пристрасний пестівник і любитель природи:

Розбурханий вітер по полю гуляє,

лозини та квіти додолу схиляє.

І крильми махають старі вітряки:

- Ми любимо вітер, намелем муки!

Твори Н.Забіли про природу мають одну дуже суттєву рису - пізнавальність. Ось великий твір "Прогулянка по лісу". Ніби ниточка з клубочка тягнеться розповідь про незнані раніше явища, зустрінуті у лісі, і пов'язані з ними діла людини. Тут розповідь про предмети, які роблять з лісових дерев, відомості про лікарські рослини, про маскування в лісі. І все це автор розповідає серйозно, без казкових прийомів, без прикрашання. Природа любить працю - це головна думка більшості віршів Н.Забіли. Тому так юні герої в її творів саджають дерева, опоряджають квітники, виплекують зелені насадження. Природа стає у пригоді поетесі і тоді, коли вона пише книжки, які допомагають дітям учитися. Чи то у "Веселій абетці", чи в "Лічилочці" з'являються ромашки, жоржини, дерева та їхні плоди.

Кілька поколінь дітей мало щасливу нагоду зустрічатися з письменницею, слухати її мудрі, задушевні розповіді. Тепер це вже неможливо. В 1985 році Наталя Львівна Забіла пішла з життя.