Сторінка
3
В. Барка з достоїнством виконав свою мiсiю свiдка для суду, i "Тепер правда народна, як бiлий привид, - в кровi, постає на весь зрiст перед людством, правда непереможна: через страждання i саму смерть".
У свiтовiй iсторiї не зафiксовано голоду, подiбного тому, що випав на долю України - однiєї з найродючiших i найблагословеннiших країн свiту. Житницею називали Україну впродовж багатьох столiть. Але по-хижацьки грабували її, не давали вiльно дихати. Через те й була Україна вбогою i знедоленою, як шевченкiвська Наймичка, та була ж вона завжди сильною духом. Хоча i випало на долю нашого народу найстрашнiше - голод. Померлих вiд голоду 33-го року бiльш нiж у два рази бiльше, нiж загиблих у вiйну. Вимирали родини, села. Моторошно стає, коли читаємо спогади тих, хто пережив це зло, коли ознайомлюєшся iз архiвними документами, а ще бiльше завмирає серце, коли разом iз родиною Катранникiв стаєш свiдком голодомору, проймаєшся їхнiм жахом, вболiваєш за них.
Завантажити реферат