Сторінка
3

Міжнародний тероризм у XX ст.

"І побив Ісус весь край: гору . і узбіччя, і всіх їх­ніх царів, - не зоставив жодного врятованого, а кожну особу закляв, як на­казав був Господь. Бог Ізраїлін" (Єг. 10:40).

"Так сказав Господь Саваоф . Тепер іди, і поб'єш Амалика і закляни усе, що його . І позаби­ваєш усе, від чоловіка аж до жінки, від дитини й аж до немовляти ." (1 Сам. 15:3).

Подібні цитати можна множити без кінця. Чи це не екстремізм? Або навіть справжній терор, але не від вродженого звірства й дикості, не від невтримно­го прагнення руйнувати, а навпаки - від непримирен­ного поділу добра і зла іі остаточної постанови викорінити зло раз і на­завжди, зміцнити па землі добро і праве діло. От яка вона буває: тверда, по­слідовна, безоглядна віра, віра в дії.

Ні, християни не зрек­лися Старого Завіту; вони попросту не читають його (як, втім, не читають і По­вий), обходячись особли­вим способом насмиканими і препарованими витягами. Тут є над чим замислитися, і наше невміння розуміти інших тісно зв’язане з не­здатністю відкрито дивити­ся на самих себе. Це не ви­правдання тероризму, - це пояснення неминучості йо­го появи (або чогось гіршо­го) у сформованих ненор­мальних умовах.

Згубна сліпота вразила сьогодні, як ніколи ра­ніше, людину Заходу: вона втратила сприйняття ціло­го виміру.

Викинута відцентровою силою на плоску поверхню буття, вона стрімко й на перший погляд переможно освоює цю площину. Однак нескінченно розповсюджу­ючись ушир, вона й сама непомітно для себе зроби­лася двомірною і плоскою. Двомірна істота, якщо на­очно представити таке, третього виміру (глибини, висоти) попросту не ба­чить. Люди трьох вимірів (у нашому випадку люди твердої і дійової віри), навіть найпримітивніші з них, їй незрозумілі, нез­багненні. Вона бачить у межах своєї площини тільки плоский зріз, що рухається упоперек спільної магі­стралі, бачить, якісь діри, що залишає по собі цей зріз, не здогадуючись, що третій вимір іде кудись у глибину й не вміє не діря­вити площину. І вона ніко­ли не зрозуміє, вона, така у власній уяві широка, і правильна, і толерантна, і начебто навіть гуманна, що може здаватися таким лю­дям у своїй нестримній поверховій активності, у своєму нахрапистому екс­пансіонізмі, що нав'язує всьому світу її спосіб мис­лення, її спосіб життя і її пріоритети, її плоскі, двомірні цінності, - може ціл­ком щиросерде здаватися таким людям диявольсь­ким розбещувачем, пород­женням й осередком світо­вого зла, у безкомпро­місній боротьбі з яким не шкода віддати це тимчасо­ве, це несправжнє життя.