Сторінка
1

Історичний портрет Шарля де Голя

Історія Франції в останні п'ятдесят років нерозривно зв'язана з ім'ям генерала Шарля де Голля. Життя цієї чудової людини - політичного і державного діяча - тісно переплелася з долею його країни і народу. Своєю діяльністю де Голль наклав значний відбиток на весь хід політичного розвитку військової і післявоєнної Франції і вніс величезний вклад у політичну історію французької держави в сучасну епоху.

Шарль де Голль народився 22 листопада 1890 року. У 1907 році батько посилає його навчатися в Бельгію. Він займається в спеціальному математичному класі і виявляє великі здібності до математики. Викладачі радять юнаку в Політехнічну школу, але Шарль поступає у військове училище.

Цей вибір є результатом міркувань про долю батьківщини і свого життєвого шляху, закономірним плодом його духовного розвитку.

Під час другої світової війни – він учасник військового опору у Франції, доростає до звання – генерала. По вигнанні німців він очолив Тимчасовий уряд.

Наприкінці 1945 року під час дебатів по військових кредитах де Голль прийняв рішення піти у відставку. 20 січня він офіційно оголосив про свій відхід з посади глави Тимчасового уряду. Формальною причиною його відставки послужила вимога більшості Установчих зборів, усупереч проекту уряду, скоротити військові витрати на 20%. Де Голль, видимо, очікував, що відразу ж після відставки його попросять знову очолити уряд і тоді він зможе диктувати свої умови, зломити опір парламенту, здійснити перегляд Конституції 1946 року. Однак цього не сталося.

У підсумку на початку в 1946 року де Голль виявився відстороненим від державної влади і покинутою більшістю своїх прихильників. Він уже не міг розраховувати і на широку народну підтримку: тільки 40% французів були не задоволені своєю відставкою.

Відразу ж після відставки де Голль залишив Париж і оселився у своєму маєтку. Але вже в червні 1946 року він знову активно включився в політичну боротьбу навколо конституційного проекту, що був запропонований Установчими зборами і винесений на референдум 5 травня 1946 року. Проти проекту, розробленого комуністами і соціалістами, виступили МРП (Народно-республіканський рух), радикали і всі праві угруповання помірних. Він був відхилений незначною кількістю голосів.

У листопаді 1946 року Франції стояло обрати перші Національні збори IV Республіки. Напередодні виборів активну політичну діяльність розгорнув Голлістський союз, заснований з ініціативи Р. Капітана в червні 1946 року. Син відомого юриста Рене Капітан був гарячим шанувальником генерала де Голля і його ідей. Про нього говорили, що він був ще більше голліст, ніж сам де Голль. Але частина голлістів насторожено поставилися до Голлістського союзу. Вони вважали, що його діяльність і сама назва може скомпрометувати де Голля, що хотів виглядати в очах французів «представником усієї нації», а не керівником однієї з політичних партій. Де Голль відмовився підтримувати Голлістський союз, але не засудив його діяльність. Установа IV Республіки і підсумки виборів у Національні збори розчарували де Голля. Компартія вийшла на перше місце й одержало більшість місць у парламенті. МРП зайняла друге місце, на третім місці були соціалісти. Голлісти не знайшли підтримки у виборців; нова Конституція засуджувана де Голлем, набрала сили.

Одним з перших заходів, проведених де Голлем після його приходу до влади була поїздка в Алжир, пише у своїй книзі М.Ц. Арзаканян[1] . Він відправився туди, щоб «умиротворити» армію й ультра-колоніалістів. Він був там три дні, йому був зроблений теплий прийом. На центральній площі міста генерал виступив перед величезною юрбою французів і алжирців. Він вимовив у своїй мові заповітні слова «французький Алжир» і всі навколо раділи від щастя. Генерал залишився задоволений своєю поїздкою, і він приступає до роботи над проектом нової Конституції. Над проектом працювала так само група високопоставлених чиновників, текст на розгляд був переданий так називаному Конституційному консультативному комітету, у которий увійшло близько 40 чоловік.

Життя і діяльність генерала де Голля можна розглядати й оцінювати в трьох аспектах. У першій якості він з'являється перед нами як особистість – спочатку військовий, потім державний діяч.

Другий аспект діяльності де Голля зв'язаний з голлістським рухом у Франції. Він був його засновником і протягом майже тридцяти років безперечним лідером. Перший етап руху почався в 1940 році, коли генерал створив у Лондоні організацію «Вільна Франція». Вона ставила перед собою задачу звільнення батьківщини від німецько-фашистських окупантів і стала першим голлістським об'єднанням. Саме під час війни де Голль знайшов своїх перших прихильників. Багато хто з них стали в наслідку відомими голлістами і пройшли поруч з лідером весь його шлях. 1947 рік ознаменував початок наступного етапу голлістського руху. Генерал проголосив створення Об'єднання французького народу. Основною метою воно ставило боротьбу за владу і за скасування Конституції 1946 року. Протягом шести років існування голлістському рухові не удалося домогтися своєї мети. Воно знаходилося в опозиції до режиму Четвертої республіки, і поступово його діяльність згасла.

З поверненням де Голля до влади в 1958 році почалося відродження голлістського руху. Голлісти об'єдналися в нову велику партію Союз за нову республіку. Відразу ж вона стала основною буржуазною політичною організацією країни й протягом наступних десяти років була головною правлячою партією Франції.

Після відставки генерала і його кінчини в 1970 році голлістський рух не припинив свого існування. Голлістський руз у наші дні являє собою значну політичну силу, хоча вже двадцять років існує без свого засновника.

І на кінець, третій, дуже важливий момент у діяльності де Голля – це створення ним ідеології голлізму, сукупності внутрішньополітичних, зовнішньополітичних і соціально-економічних поглядів. У її основу лягли погляди генерала сформувалися в його свідомості ще до другої світової війни. В основі внутрішньополітичних поглядів голлізму лежить ідея сильної стійкої виконавчої влади. В зовнішньополітичних поглядах головної стала ідея «національної величі» Франції і незалежного, спрямованого на відстоювання національних інтересів зовнішньополітичного курсу. В області соціально-економічної політики голлісти виступали з вимогою реформи відносин між власниками і трудящими.

У квітні 1948 року в Марселеві зібрався I з'їзд Об'єднання французького народу. Він проходив в обстановці надзвичайної наснаги. Дві тисячі делегатів із захватом вітали генерала де Голля. Де Голль користувався величезною популярністю. Понад 80% опитаних французів висловило йому своя повна довіра. Навколо особистості генерала склався образ «рятівника» і «визволителя» Франції. В області зовнішньої політики Тимчасовий уряд виступало за союзні відносини з англо-саксонськими державами, але висловлювалася і за союз з СРСР.