Сторінка
2

Робінзон Крузо як втілення просвітительського ідеалу “природної людини”

Карла І. Англійська буржуазія вийшла переможною в боротьбі проти абсолютизму Стюартів завдяки підтримці широких народних мас. Але, коли народ насмілився нагадати про це і вимагав певних прав для себе, передусім права на землю, - Кромвель жорстоко придушив повстання бідноти. В 1658 році реакційному дворянству вдається реставрувати династію Стюартів в особі Карла ІІ, на роки королювання якого припадає дитинство, юнацтво Дефо.

Даніель Дефо виріс в атмосфері напруженої парламентської боротьби буржуазії за збільшення своїх політичних прав і можливостей необмеженого збагачення. До багатства прагнув і містер Джеймс Фо, як і пізніше сам Даніель. М’ясна торгівля що була вигідною, ніж виробництво свічок сприяла зміцненню добробуту родини Дефо. Майбутній автор «Робінзона Крузо» виховується під доглядом пуританського пастора Еннеслі, але має досить вільного часу щоб додивлятися до буржуазного життя торговельних кварталів Лондона, блукати таємничими провулками, захоплюватися народними виставами на майданах і слухати на березі Темзи оповідання матросів про фантастичні пригоди в далеких тропічних морях.

В богословській школі містера Чарльза Мортана Дефо здобув достатню, як на той час освіту, але не виправдав надій свого батька, не став поважним пастором. Не на церковній кафедрі бачимо ми двадцяти літнього Дефо в 1680 році, а серед мандрівних купців, посередників між імпортерами і комерсантами сіті. В наступні роки Дефо відвідав Португалію, Іспанію, Італію і Нідерланди. Проте Дефо людина ділова, захоплена не красою природи, моря, а своїми комерційними справами. «Дефо сполучає ділову, комерсантську ініціативність з тією природною схильністю до бродяжництва, про яку говорить шести десяти однолітній Робінзон своїй дружині, підкреслюючи, що це пристрасть, бо він людина багата і більшого збагачення уже не прагне» [7, 7-8].

Дух бродяжництва в молодому Дефо органічно в’яжеться з пафосом розмаху морської колоніальної торгівлі Англії, і лише в старості до цієї «романтики» буржуазного розвитку приєднуються відтінки певного розчарування Дефо в напруженні багаторічній діяльності «шукача щастя» і мрія про «природне життя», позбавленого суперечностей цивілізованого суспільства.

В 1683 році Дефо одружився з Мері Тефлі, посаг якої в 3700 фунтів дав можливість молодому комерсанту взятися до широкої реалізації своїх сміливих торговельних планів. Удачливого і процвітаючого комерсанта з нього не вийшло; зазнав він і дрібних поразок і великого банкрутства.

В 1690 роки невдалий комерсант знайшов для себе нове поле діяльності – літературне. Серед ранніх спроб пера Дефо-публіциста найчастіше згадують його «Нарис проектів» (1697), написаний людиною, яка серйозно замислилась над розвитком національної економіки. В 1701 році він пише віршований памфлет «Чистокровний англієць», спрямований проти аристократичної опозиції. Дефо в’їдливо висміяв безглуздість самих силкувань розмірковувати про «чистоту крові» англійців - нації, що виникла внаслідок неодноразового змішування різних етнічних груп.

Після смерті Вільяма ІІІ і вступу на престол королеви Анни настав час сурових утисків пуритан-диседентів. У кінці 1702 року було видано анонімний саркастичний памфлет «Як найшвидше розправитись з дисентерами», що гостро викривав нову політику щодо інаковіруючих. Авторство Дефо неважко було встановити, і в лютому 1703 року панфлентиста заарештували і вкинули до Ньюгейтської в’язниці, де він з невеликою перервою пробув майже два роки. Крім того, в літку 1703 року він тричі стояв біля ганебного стовпа однак громадянська страта мужнього і дотепного захисника дисентерів перетворилась на його тріумф. Пам’ятником цих подій став його славетний памфлет – «Гімн ганебному стовпу» (1703 рік), написаний у в’язниці.

Від публікації «Нарису проектів» до появи панфлета «Гімн ганебному стовпу» минуло всього шість років, проте за цей час відбулося становлення Дефо-літератора. Уже в ранній публіцистиці проявилися ті моменти світогляду Дефо, які живили і наступні, зрілі твори письменника. Це, насамперед, «послідовний демократизм, велика віра у сили здорового розуму, і – як наслідок не сприйняття багатьох соціальних та релігійних забобонів». [9, 6].

1704 рік Дефо починає випускати щотижневу газету «Огляд», пишучи для неї переважну частину матеріалів. Це видання, яке стало надзвичайно популярним не тільки в Лондоні, а й у всій країні проіснувало до 1713 року, безперечно вплинувши на формування англійської ранньопросвітницької періодики. Під час роботи над «Оглядом» і в наступні роки Дефо пише також багато різних за жанром творів, включаючи памфлети, трактати і есе, псевдо мемуари, життєписи відомих злочинців, дорожні нотатки і навіть історичні праці.

До форми вигаданих мемуарів і щоденників Дефо звертався і в 1720 роки, коли був уже автором «Робінзона Крузо». За приклад може правити відомий і популярний досі в різних країнах «Щоденник чумного року» (1722 рік), в якому розповідається про події епідемії чуми в Лондоні 1964-1965 рр. Написані роком раніше «Записки кавалера» переносять читача до ще більше раннього періоду – до часів Тридцятилітньої війни і початку англійської буржуазної революції. Щодо жанру ця книжка швидше може бути охарактеризована як авантюрний роман і поставлений в один ряд з такими творами письменника, як «Капітан Сінглтон» (1720 рік) та «Історія полковника Жака» (1722 рік).

Особливе місце серед романів Дефо, створених у 1720 роки, посідають дві книжки «Момль Флендерс» (1722 рік) і «Роксана» (1724 рік). У цих творах головні персонажі потрапляють не досвіту історичної чи географічної екзотики, а в хитрозплетення соціальних і психологічних відносин сучасного життя.

Крім романів, Дефо встигає писати твори педагогічно-релігійного, політично-економічного і географічного характеру, як «Виховання корів», «План англійської торгівлі», в «Подорож по Великобританії» та інші. За рік до смерті грізний привид тюрми знов виникає перед старим Дефо в зв’язку з його заборгованістю. Дефо, рятуючись від небезпеки, можливо, перебільшуючи її, проживає деякий час у Лондонських закутка. На початку 1731 року він оселяється в бідняцькому районі Кріпелгет, де народився не насмілюючись жити ні в одному з трьох своїх власних будинків поблизу Кріпелгета. 26 квітня 1731 року Даніель Дефо спокійно помер.

Дефо був одним з основоположників побутово-реалістичного романа в Англії. Автор багатьох романів, Дефо створенням самого лише «Робінзона Крузо» посів місце в світовій літературі поруч з Рабе, Сервантесом, Свіфтом. І сьогодні його твори є популярними в багатьох країнах.