Сторінка
2

Коломийська гімназія

З половини 1880 року починається більший приплив до гімназії учнів з села. Як видно з класних журналів за 1885 рік, до двох перших класів прийнято45 українців, 41 поляк,14 євреїв. Тисне нездорова атмосфера яе методів навчання. так і вихідного впливу вчителів. Ось що розповідає Василь Стефаник, який вступив до першого класу Коломийської гімназії в 1883 році: “У великій залі першої класи польської гімназії в Коломиї ми, селянські хлопців. Зайняли послідню лавку. Товариші наші в лакерованих чобітках глузували з нас та насміхалися. Як же ж учитель німецької мови сказав мені: “Іди мудю, свині пасти!” “То ціла класа зареготала, а професор натуральної історії Вайгель бив мене тростиною по руках тому, що я не міг досягнути образка з намальованою гієною, бо образок високо причеплений, а я був ще малий. Потім цей учитель своїм прутом підоймив сорочку, яка спадала верх штанців, і показав класі пояс мого голого тіла. Класа ревла з утіхи, я вийшов зараз з класи і пішов на свою квартиру”. А про методи навчання В.Стефаник, завершуючи свої спогади про Коломию, пише: “Гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала”.

А) національність і віросповідування

У перших чотриьої навчальних роках в паралельних українських класах до 1896/97 н.р. включно всі учні були греко-католицького віросповідування, української національності. Виняток становив один учень римо-католицького віросповідування, польської національності. В 1889/90 н.р. навчалось 4 учні поляки, а в 1903/-4 н.р. один учень-поляк. В наступних навчальних роках учнів польської національності в українській гімназії вже не було.

Зате учні-українці ходили також і до польської гімназії. У 1900/01 н.р коли українська вже усамостійнилась, до польської їодили 42 греко-католики, але до української національності зараховували себе тільки 17 учнів. Значно пізніше, в 1909/10 н.р., польську гімназію відвідувало 56 греко-католиків, та українцями називалися лише 35 учнів.

Причина така. Незначна частина нестійкої інтелігенції, яка належала до табору москвофілів, давала своїх синів до польської гімназії і з ненависті до українців подавала своїх синів за поляків. Те саме робили батьки кар’єристи, особливо з мішаного подружжя (батько українець, мати полька), які готували своїх дітей до легкого просування вгору по суспільній драбині.

А як було з учнями Мойсеєвого віросповідування? За весь час існування української гімназії за австрійських часів лиш один зарахував себе до єврейської національності. У 1910/11 н.р. українську гімназію відвідувало 24, а в 1913/14 – 30 учнів Мойсеєвого відосповідування, однак всі вони видавали себе за німців. Зате в 1909/10 н.р. Коломийську польську гімназію на всіх учнів в школі 734 чоловік відвідували 322 учні Мойсеєвого віросповідування, з них один зарахував себе до німців, а 321 – до польської національності.

Б) матеріальна база

Крім добрих учителів матеріальна база школи має вирішальне значення засвоюванню програмного матеріалу з основ наук. Ще з перших років існування паралельних класів при польській гімназії керівник українських відділів, а пізніше директор самостійної української гімназії разом з учительським колективом працювали над цим питанням.

З року в рік росла кількість навчальних посібників та експонатів в окремих кабінетах. Якщо в 1892-18893 н.р. вчительської бібліотеки куплено 72 твори в 102 томах та 7 журналів. В 1913-1914 н.р. в цій бібліотеці нараховувалось вже 1335 творів в 2107 томах і 2900 екземплярів звітів дирекції гімназії та інших шкіл. Крім цього. За пронумеровано 28 газет – 8 українських, 7 польських, 13 німецьких.

Бібліотека для учнів в 1892-1893 н.р., коли почав працювати перший паралельний клас, одержала в дар 64 українські книжки. В 1893-1894 н.р. куплено для цієї бібліотеки 32 книжки українською мовою.

В 1913-1ё914 н.р. учнівська бібліотека мала 978 творів в 1277 томах на українській мові, 725 творів в 776 томах у польській мові та 620 творів у 865 томах в німецькій мові. Крім цього, у відділі для бідних учнів було куплених і подарованих 800 шкільних підручників.

В) Гурткова робота

Автор “нарису історії Коломийської гімназії від 1892/93 н.р. до 1911/12 н.р.” Никифор Даниш згадує, що з початком 1896/97 н.р. поважніші учны (ІV паралельного класу заклали) “Тайний гурток для самоосвіти”. З членських внесків закуплено 60 творів найновіших письменників і упрошено кілька редакцій присилати свої газети “Діло”, “Буковина” та інші”. Збори членів відбувалися щосуботи на квартирі одного з членів, пізніше раз в місяць. Обговорювались звіти з прочитаних книжок. Влітку такі сходили відбувалися в лугах над Прутом.

Тайним керівником гуртка в 1913/14 н.р. був учень VІ-б класу Михайло Савчук. Кожен з гуртківців вибирав собі псевдонім і в списках фігурував під придбаним прізвищем. Гуртківці збиралися на другому поверсі в будинку, поруч з єврейською божницею по вулиці Пекарській. Читати і обговорювати літературні, природничі а суспільноплітичні теми. Одного разу запросили на збори представника якоїсь єврейської організації, який досить цікаво розповів про розвиток суспільства, про ідею соціалізму .

Щоб відвернути молодь від таємних організацій, шкільні власті дозволили створити в гімназіях наукові гуртки та читальні, яким допомагали і заохочували учительські колективи. У другому півріччі 1907/08 н.р. в Коломийській гімназії створено 3 гуртки – літературний, історичний та природничий, які проявляли жваву діяльність. На загальних зборах члени відповідного гуртка обирали голову, його заступника. Секретаря і складали план роботи. Регулярно відбувалися сходини учнів, на яких визначений гуртківець читав доповідь, після чого відбувалося її обговорення. Опікуном гуртка був учитель відповідного предмету. Його роль зводилася до участі звичайного члена гуртка.

Літературний гурток організувався в квітні 1908 року. Головою обрано учня 7-го класу Петра Гродзинського. Опіунами були по черзі вчителі др. Ярослав Гординський, Богдан Левицький (викладачі української літератури), Михайло Роздольський та Михайло Лаврін (учитель німецької мови).

2. Польський період

24 травня 1919 року Покуття зайняли румуно-боярські окупанти, а у вересні того ж року змінили їх польські війська. Розпочалась нова ера в житті українців Західної України – ера боротьби за права народу в усіх сферах громадського життя.

Влітку 1920 року почулися від Дністра гуркоти гармат. Це Червона Армія, розгромивши на Україні війська Пілсудського, зайняла Поділля і швидко наближалась до Львова.

Та мрії українського народу про возз’єднанням з радянською Україною тоді не здійснилися.

На західноукраїнських землях почала господарювати панська Польща, політика якої спрямовувалася на повільне, але систематичне соціальне й національне поневолення українського народу Західної України. Але як довго на міжнародній арені точилася справа західноукраїнських земель, Польща поводилась обережно.