Сторінка
9

Долинський район

До нафтових джерел хлинули іноземні комерсанти.

Більшість свердловин у Ріпному належала французькій фірмі “Альфа”. Наприкінці XIX ст. колодязний спосіб видобутку нафти почало витісняти буріння глибших свердловин механічним ударним методом. Перші бурові роботи в Ріпному розпочалися в 1887 році, а вже в 1892 році тут діяло 11 свердловин. Ще через чотири роки з 28 свердловин за рік було видобуто 2360 тонн нафти.

Ці та інші відомості з історії нафтовидобутку в Ріпному почерпуємо із другого збірника “Нафтові і газові промисли Польщі”, який розпочав видаватися в 1928 році під редакцією бориславського геолога-нафтовика К. Толвінського.

Видобуток нафти в Ріпному стрімко збільшився після відкриття в 1919 році нових покладів. Уже в 1920 році на новій площі Гомотівка знаходилося 24 свердловини, які дали за рік 7970 тонн нафти.

У 1924 році в розробку вступають дільниці ”Підлісся” і “Сергів”, завдяки чому ріпнянський промисел в 1934 році досягає видобутку 22528 тонн нафти і 13420 тисяч кубометрів газу.

Новий спосіб буріння дозволяв заглибитись в земні надра на 800 і більше метрів, що підвищене на линві металеве долото під своєю вагою при падінні розрушувало породу, яку спеціальним пристроєм підбирали і витягували наверх. Перші пробурені таким чином свердловини були побудовані на Ганібалі та Польонії, а також біля теперішнього стадіону в місті Долина. Усі роботи, які вимагають певної кваліфікації, виконували поляки. Місцеві жителі переважно на важких земельних роботах, зокрема на підготовці майданчиків під бурові. Приміром, щоб розпочати будівництво свердловини, треба було спочатку вирубати і викорчувати ліс, вирівняти майданчик на схилі гори, де переважно будувалися свердловини. За підрахунками інженерів, цю роботу вручну певний час мали виконувати 45 робітників. Виборюючи свою права на роботу, нафтовики Ріпного неодноразово вдавалися до акцій протесту. Так, в 1920 році вибухнув великий політичний страйк. Двічі, навесні і восени, страйкували ріпники в 1926 році. Підприємці та їх управителі змушені були йти на деякі уступки.

Таким чином був запроваджений 8-годинний робочий день., збільшено платню і поліпшувалися побутові умови.

До 1939 року в Ріпному діяли кілька іноземний фірм та українського барона Думки.

Промисли обслуговували: електростанція, дві механічні майстерні, водокачка в селі Слобода Дубенська (Підлісся), працював газоліновий завод. Дільниця промислу була в селі Небилові. У Перегінську в урочищі Башти мав кілька свердловин поляк Ліндерський. Звідси нафту возили в бочках у Креховичі. Туди ж самотьоком по трубопроводу поступала нафта з Ріпного. Всі ці нафтопромислові об‘єкти були націоналізовані в 1939 році після приєднання Західноукраїнських земель до радянської імперії. Нафтогазовидобувне управління (НГВУ) “Долинанафтогаз” розробляє десять нафтових родовищ, розташованих в межах Долинського і Рожнятівського районів Івано-Франківської області. За обсягом видобутку нафти і газу посідає четверте місце серед шести споріднених підприємств ВАТ “Укрнафта”. В 1999 році видобуто 310 тис. тонн нафти і 80 млн. кубометрів газу, реалізовано товарної продукції на суму 104 млн. грн., отримано прибутку 49 млн. грн., балансова вартість основних фондів на 1.01.1999 року становила 512 млн. грн.

Основний обсяг видобутку нафти і газу припадає на Долинське, Північно-Долинське, Струтинське і Спаське родовища. Експлуатаційний фонд видобутих свердловин складає 392, нагнітальних – 132. Середня глибина свердловин 2700 м. Розробка родовищ здійснюється з підтриманням пластового тиску (ППТ) шляхом нагнітання води в продуктивні горизонти. Всі основні родовища знаходяться на пізній стадії розробки, для якої характерний високий рівень обводнання продукції (86%) і поступове зниження видобутку нафти і газу. Експлуатація видобувних свердловин проводиться механізованим способом за допомогою глибинних штангових насосів.

Свердловини облаштовані потужними верстаками-качалками вантажопідйомністю 10-12 тонн. Необхідно відзначити, що майже все свердловинне обладнання (труби, штанги, насоси, верстати-качалки) виготовляються на вітчизняних заводах.

В 80-х роках, з метою збільшення відборів рідини, а отже, і видобутку нафти, робились спроби застосувати електровідцентровані заглиблені насоси продуктивністю 120-200 кубометрів за добу. Однак через шкідливий вплив високого вмісту в рідині газу ці насоси працювали неефективно, а тому від них відмовились. Натомість широко застосовуються високопродуктивні глибинні штангові насоси діаметром 55-93 мм.

Збір і транспортування продукції видобувних свердловин здійснюється по герметизованій напірній однотрубній системі. Рідиногазована суміш від свердловини по викидних лініях подається під тиском на груповий нафтозбір, де на автоматизованих установках типу “Супутник” проводиться замір дебіту рідини, а на блочних установках УБСН – сепарація газу. Відсепарований газ по системі промислових газопроводів подається на переробку на Долинський газопереробний завод. Система газорозбору забезпечує щорічне споживання газу до 98%. З групових нафтозборів вся рідина (нафта і вода) насосами періодично перекачується на головні споруди дільниці підготовки нафти. Туди ж після попередньої підготовки транспортується нафтопроводом Струтин-Долина нафта Струтинського і Спаського родовищ.