Сторінка
1

Соціально-правовий інституціалізм Дж. Коммонса. Економічні погляди І. Вишенвського. Соціально-економічні погляди С. Подольського

ПЛАН

1. Соціально-правовий інституціалізм Дж. Коммонса.

2. Економічні погляди І. Вишенвського.

3. Соціально-економічні погляди С. Подольського.

4. Список використаної літератури.

1. Соціально-правовий інституціалізм Дж. Коммонса.

Джон Роджерс Коммонс ( 1862 – 1945 ). Систему своїх поглядів він викладав у своїх працях, серед яких: "Розподіл багатства" (1893), "Правові основи капіталізму" (1924), "Інституційна економіка. Її місце в політичній економії" (1934), "Економічна теорія колективних дій" (1950).

Практична діяльність Коммонса справила великий вплив на його формування світогляду. Джон Роджерс Коммонс здобув університетську освіту. Уже згодом працював у кількох університетах, урядових установах. Деякий час був фактично одним з ідеологів Американської федерації праці. Також Коммонс брав участь у розробці багатьох законопроектів.

Дж. Коммонс брав участь у підготовленні у підготовленні багатьох фундаментально наукрвих праць, серед яких такі визначні роботи як: "Документальна історія промислового суспільства" в десяти томах (1911) а також "Історія робітничого класу в США" ( 1918 – 1935 ). В основі свого аналізу Коммонс брав позаекономічні інститути в чому він був однодумцем з Торстеном Вебленом . Але як у всіх учених у них були і розбіжності . Якщо Т. Веблен висував психологічні і біологічні фактори на перший план свого кругозору, то у Дж. Коммонса на першому плані були юридичні та правові фактори. Його більше цікавило дослідження дії колективних інститутів, таких як: сім’я, профспілки, виробничі кооперації, держава та інші; дослідження колективних дій, спрямованих на контролювання індивідуальних дій. У своїй праці "Інституційна економіка" він стверджував, що єдиним способом примирення суперечливих інтересів та вирішенню конфлікту є колективна діяльність. Як важливим фактором економічного розвитку Коммонс розглядає суди і також стверджує, що тільки через суди виявляються прагнення в економіці і тільки рішення Верховного суду мають бути покладені в основу вирішення економічних проблем. Це наголошування на приматі права зумовлювалось особливостями його розвитку в США, зокрема відсутністю відповідних кодексів точніше відсутністю кодифікації – загального права. В таких умовах рішення Верховного суду чи будь-яких судових органів, мали обов’язкову велику владу у всіх аналогічних справ. Точніше, головними органами які тлумачили право були суди.

Саме Коммонс формулює "юридично-мінову концепцію" розвитку суспільства. Суть цієї концепції полягає у покладенні мінових відносин в основу розвитку, відтворюючи їх як юридичні, а юридичне поняття угоди він оголошує вихідною економічною категорією. Будь-які інститути суспільства можуть бути учасниками угоди ( сім’я, профспілки, тред-юніони, акціонерні товариства, держава тощо). Угодою рівноправних членів суспільства є теж і відносини між капіталістом і робітником.

Угода становить основний елемент кожного економічного інституту. Угода включає в себе три основні моменти, серед яких: конфлікт, взаємодія, а також вирішення. Що означає , що будб-яку суперечливість чи конфлікт можна і потрібно розв’язувати. І саме угоди є запорукою цього, а саме їх юридичне регулювання правил. Врегулювання конфлікту не обов’язково має бути мирним , воно може бути і примусовим. В приклад цьому Коммонс наводить діяльність великих холдингових компаній, які є провідними колективних інститутів, а також найбільш визначними учасниками угод. Однією з форм регулювання діяльності вони широко використуються методом фінансового примусу , тобто методом фінансового контролю.

Держева теж може і мусить розв’язувати конфлікти, через встановлення судовими органами так званої розумної цінності. Категорії "розумної цінності" у концепції Коммонса посідає велике місце. Він твердить, що політична економія – це наука про процеси, які ведуть до встановлення "розумної цінності". Економічні науки мають займатися аналізом мети, якої, шукаючи добробуту, прагне кожна людина. Усі бажання людини домогтися кращого життя пояснює економічна діяльність. Тому потрібно встановити такі юридичні і економічні порядки, які б забезпечували сталу основу, гарантії для чекання. "Без цієї гарантії очікувань, не може бути вартості, підприємництва, угод і зайнятості тепер, або всього цього буде менше. Вартість є сучасною оцінкою майбутнього блага." – це зазначав Коммонс.

Класиків і неокласиків Коммонс критикує, за їх визначення вартості, а також зазначає, що придатним воно могло бути колись. Поняття вартості випливає з угоди про виконання в майбутньому певного контракту, з розвитком "банкірського капіталізму". За цією теорією вартість виводиться з переговорів та її остаточне встановлення завершується в судах. Коммонс вважає, що юридичний підхід до визначення вартості є прагматичним. Він не заперечував у необхідності врахування виробництва. З суб’єктивно-психологічних позицій які притаманні людині він розглядає ці витрати, а також розглядає внутрішню психологічну протидія стимулам до дії. В результаті такої протидії виникає "розумна вартість". У Коммонса "розумна вартість" є не тільки результатом випадкового втручання судових органів у вирішенні конфліктів між окремими підприємцями, а й загальним принципом регулювання економічного життя ними, тобто "торжеством колективного розуму" над індивідуальним. Можна сказати, Коммонс розглядає вартість як очікуване право на майбутні блага й послуги.

Коммонс трактує власність не як економічну катиегорію, а як юридичний "титул власності". Він поділяє власність на три категорії: речову, неречову (борги, боргові зобов’язання) і невідчутні (цінні папери). В чистому вигляді "угода з титулом власності" виступає у купівлі і продажі цінних паперів. У Коммонса угоди є головною ознакою капіталістичної економіки, а фіктивний капітал – основною економічною категорією.