Сторінка
2

М. І. Туган-Барановський - український вчений зі світовим ім'ям

Але вивчаючи й загалом позитивно оцінюючи праці К.Маркса, М.І. Туган-Барановський критично підходив до їх окремих висновків і положень. Наприклад, широко відома його оцінка ІІ й ІІІ тому "Капіталу" як "незакінченого чорнового нарису", а також підкреслення протиріч між ними і першим томом цієї праці. В.І. Ленін вважав, що М.І. Туган-Барановський "…зовсім обійшов А.Сміта" і необґрунтовано стверджував, що "…навчання Сея-Рікардо теоретично цілком вірне" [14, с.44-52]. Він звинувачував М.І. Туган-Барановського у відступі від К. Маркса в його критиці окремих положень трудової теорії вартості і спробі поєднати її з теорією граничної корисності, докоряв йому за його твердження, що "не людина працює за допомогою машини, а машина за допомогою людини" [13, с.103], а також за перехід ученого разом з іншими буржуазними демократами до буржуазного лібералізму [17, с.96] й повторення ідеї розходження "соціалістичних" і "економічних" категорій, "пущених Струве" [16, с.30].

Пізніше В.І. Ленін, оцінюючи праці М.І. Туган-Барановського застосовував характеристики типу: "кадетський професор" [15, с.153], "прислужник буржуазії" [12, с.154], "вульгарний економіст" [13, с.93].

Варто відзначити, що, критикуючи М.І. Туган-Барановського за відхід від К.Маркса, В.І. Ленін сам відступав від марксизму. Переконливим прикладом служить відомий висновок про можливість побудови соціалізму в окремо взятій країні (Росії).

Проте відступ В.І. Леніна від марксизму одержав позитивну оцінку. У заключній частині "Короткого курсу історії Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)" цей відступ тлумачиться так: "Що було б з партією, з нашою революцією, з марксизмом, якби Ленін спасував перед буквою марксизму, якби в нього не вистачило мужності відкинути один зі старих висновків марксизму, замінивши його новим висновком про можливість перемоги соціалізму в одній окремій країні, що відповідає новій історичній обстановці. Партія блукала б у пітьмі, пролетарська революція залишилася б без помічників, марксистська теорія почала б хиріти. Програв би пролетаріат, виграли би вороги пролетаріату" [8, с. 341].

Отже, критичний підхід до положень марксизму можливий тільки для В. І. Леніна. Інші дослідники мають залишатися ортодоксами й догматиками. Саме такий підхід до марксизму і призвів до того, що в наукових дослідженнях радянських економістів та інших представників суспільних наук не використовувалися праці багатьох учених, яким наклеювали відповідні ярлики. У їх числі опинився й М. І. Туган-Барановський.

Не заперечуючи можливості й необхідності критичного підходу до будь-якої наукової теорії, необхідно зазначити, що відхід від марксизму В. І. Леніна в частині побудови соціалізму в окремій країні виявився невдалим, а точніше, помилковим. Це підтвердила історія будівництва соціалізму в СРСР, що завершилася провалом. До речі, М. І. Туган-Барановський виступав проти переходу до цього устрою.

Відновлення імені й розгляд ідей всесвітньо відомого вченого Михайла Івановича Туган-Барановського вповні почалося з перших років незалежності України. Це проявляється у виданні монографій і наукових статей, у перекладах праць ученого українською мовою, у появі нових довідкових та енциклопедичних видань, підручників і навчальних посібників, де роль і доробок нашого славного земляка оцінюється неупереджено й об'єктивно. На початку 1990-х р. це було тим більш важливо, що новостворена економічна еліта тільки починала розбудову незалежної України на новій соціально-економічній основі. Необхідно було надати можливість широкому науковому загалу ознайомитися з ідеями розвитку ринкових відносин, зокрема з результатами досліджень М.І.Туган-Барановського, про які практично нічого не було відомо.

З цього приводу професор С.М. Злупко писав: "У ХХ ст. мало хто мав такий могутній вплив на розвиток економічної думки у світі, як видатний український учений Михайло Іванович Туган-Барановський . Можна було б навести чимало захоплюючих оцінок відомих закордонних учених щодо внеску М.І.Туган-Барановського у розробку концепції криз і капіталістичної кон'юнктури, визначенні її практичного значення. Нагадаю, що М.І.Туган-Барановський передбачив економічні кризи початку ХХ ст., а його концепція, узята на озброєння Дж.М.Кейнсом, допомогла капіталізму в прогнозуванні ринкової кон'юнктури, проведенні ефективної економічної політики. За кордоном цей факт загальновідомий. На жаль, мало хто знає про це на батьківщині М.І. Туган-Барановського, де його спадщина до останнього часу була схована в спецзапасниках, а ім'я згадувалося хіба що під час чергових ідеологічно-лайливих кампаній" [7, с.3].

Відтак у 1993 р. в Києві виходить навчальний посібник "Історія економічної думки України" [9], у якому значна увага приділена М.І.Туган-Барановському. У тому ж 1993 р. у Львові виходить робота проф. С.М.Злупко "Михайло Туган-Барановський (український економіст світової слави)" [7], у якій автор розкриває основні ідеї наукових праць ученого як засновника нової теорії криз, критика марксизму, теоретика кооперації, а також його внесок у становлення української науки і державності.

У 1994 р. в Інституті економіки НАН України підготовлене видання праці М.І.Туган-Барановського "Політична економія. Курс популярний" (К.: "Наукова думка", 1994) із солідною передмовою Л.П.Горкіної "Михайло Іванович Туган-Барановський - мислитель, вчений, громадянин".