Сторінка
1

М. І. Туган-Барановський - український вчений зі світовим ім'ям

8 січня 2005 року виповнилося 140 років від дня народження українського вченого-економіста світової слави Михайла Івановича Туган-Барановського. Стаття академіка НАН України М.Г. Чумаченка присвячена аналізу творчого доробку М.І. Туган-Барановського. Автор зокрема простежує і дає оцінку процесу вивчення, наукової інтерпретації, розвитку ідей і видання праць цього видатного вченого в Україні.

Сьогодні ім'я цього видатного вченого і громадського діяча широко відоме науковій громадськості України і світу. На визнання його заслуг Національна академія наук України в 1991 році заснувала премію ім. М. І. Туган-Барановського за видатні роботи в галузі економічних наук. Академія економічних наук України з 1997 року нагороджує вчених "Золотою медаллю імені М. І. Туган-Барановського" за значний особистий внесок у розвиток економічних і науково-технічних сфер та активну суспільну діяльність на благо й розвиток України. Його ім'я носить Донецький державний університет економіки і торгівлі. У головному корпусі університету відкрито перший в Україні пам'ятник М. І. Туган-Барановському.

Слід зазначити, що за радянських часів, тобто до кінця 80-х років ХХ століття, у Радянському Союзі праці М. І. Туган-Барановського не видавалися, його теоретичний доробок не вивчався й не досліджувався. Лише в 1936 році у ще не радянському Львові була перевидана його робота з кооперації [18]. Повернувся з небуття учений тільки в 1989 році, коли в Москві була видана його фундаментальна монографія "Соціальні основи кооперації" [24].

Щоб не замовчувати ім'я, широко відоме міжнародному економічному співтовариству, у новому виданні "Економічної енциклопедії" 1980 р. [27] з'явилася стаття про життя й діяльність М. І. Туган-Барановського з аналізом його основних праць. Він був представлений як російський економіст, історик, громадський діяч, публіцист, один із представників "легального марксизму". Наводилися більш-менш об'єктивні дані про життя, наукову і громадську діяльність ученого, відзначався його внесок у теорію промислових криз, теорію цінності, теорію грошей, кооперативну теорію.

Однак у довідкових виданнях загального характеру тих років діяльність і праці М. І. Туган-Барановського оцінювалися негативно. Наприклад, у "Радянському енциклопедичному словнику" видання 1983 року написано: "Туган-Барановський Михайло Іванович (1865-1919), російський економіст, історик, один із представників "легального марксизму", згодом відкритий захисник капіталізму. З грудня 1917 по січень 1918 року - міністр фінансів контрреволюційної Центральної ради" [20, с. 693].

В "Українській Радянській Енциклопедії" (1984 р.) М.І. Туган-Барановський був представлений як "…російський і український буржуазний економіст, історик, один із представників "легального марксизму .". Далі йдеться про те, що "з початку ХХ століття Туган-Барановський відкрито виступав з ревізіоністською критикою марксизму, став апологетом капіталізму . Спотворював і намагався заперечувати марксистську теорію відтворення і криз, теорію класової боротьби, виступаючи проти трудової теорії вартості і додаткової вартості" [26, с.380].

Виникає питання: чим обумовлюється така "оцінка" теоретичної спадщини М. І. Туган-Барановського? І відповідь може бути тільки одна: це результат ідеологічної діяльності КП рС у ході побудови соціалізму в окремо узятій країні - СРСР. Ортодоксальне походження марксизму-ленінізму виключало критичне ставлення до праць К. Маркса і В. І. Леніна. Порушення цього правила призводило до переслідувань критиків. Конкретний прояв цього переслідування виражався в очищенні лав комуністичної партії від "хибних елементів". У підготовленому за редакцією комісії ЦК ВКП(б) і схваленому ЦК ВКП(б) у 1938 році "Короткому курсі історії Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків)" зазначалось: "У зв'язку з цим ЦК провів велику роботу в 1921 році. Чистка відбувалася за участю безпартійних, на відкритих зборах. Ленін радив ґрунтовно очистити партію "…від мазуриків, від збюрократілих, від нечесних, від нетвердих комуністів і меншовиків, що перефарбували "фасад", але, що залишилися в душі меншовиками" [Ленін, том XXVII, с.13]. Усього в результаті чистки з партії було виключено до 170 тисяч осіб, або близько 25 відсотків усього складу партії" [8, с.352].

Сам В.І. Ленін на початку ХХ століття, працюючи над "Розвитком капіталізму в Росії", широко користувався ранніми працями М.І. Туган-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя" (1894 р.) і "Російська фабрика в минулому і сьогоденні" (1898). У цих працях була охарактеризована закономірність розвитку капіталізму в Росії. Ця точка зору відрізнялася від поглядів народників, що вважали капіталізм чужорідним явищем для Росії. Тоді В.І. Ленін позитивно відгукувався про ці та інші роботи Михайла Івановича, використовував їх у своїх наукових розробках.

У 1905 році М.І. Туган-Барановський вступає до партії кадетів і від цієї партії висувається депутатом в Установчі збори. У цей же період він ретельно вивчає праці К. Маркса. Слід підкреслити, що М.І. Туган-Барановський дуже шанобливо ставився до цих праць, що підтверджує і присвята на титульному аркуші його фундаментальної праці "Основи політичної економії" (1909 р.): "Пам'яті Франсуа Кене, творця "Економічної таблиці", Германа Госсена, творця теорії граничної корисності, і Карла Маркса, найглибшого критика капіталістичного ладу" .