Сторінка
1

Ігри у вивченні іноземної мови

ПЛАН

І. Вступ. Гра-шлях до пізнання іноземної мови.

ІІ. Рольові ігри.

ІІІ. Буквальні ігри.

ІV. Музичні та рухливі ігри.

V. Актуальність використання ігор на початковому етапі навчання іноземної мови.

І. Вступ. Гра-шлях до пізнання іноземної мови.

It’s more thon a game

It’s an institution.

Thomas Aughes.

У наш час все більше розширюються зв’язки України із зарубіжними країнами, й інтерес до вивчення англійської мови невпинно зростає. У методиці викладання англійської мови існують різні способи оптимізації навчальної діяльності, в тому числі й гра. Ігри періодично висвітлюються в методичній літературі, оскільки викликають інтерес викладачів іноземної мови своєю розважальністю, навчаючою дією, можливістю використання як засобу емоційної розрядки, мотивації навчальної діяльності, з метою тренування, для контролю знань і навичок учнів. Отже, предметом дослідження моєї роботи є гра, а саме ігри на початковому етапі вивчення англійської мови. Метод роботи є дослідити чи важливо й доречно використовувати різноманітні види ігор, особливо на початковому етапі, які ігри є ефективними і краще сприймаються учнями. Тому завданням моєї роботи є:

1) проаналізувати різні види ігор;

2) розробити систему ігор, яка б охоплювала інтереси всіх учнів класу.

Ігрова діяльність на уроці дуже важлива. Наймолодші учні люблять рухливі ігри, трохи старші захоплюються загадками, кросвордами, змаганнями. Проводячи такий урок, обов’язком вчителя є створити атмосферу дружби, довіри на уроці, не тільки ставити свої умови гри, але й приймати ідеї учнів. Під час гри всі мають рівний статус. Вона під силу навіть слабким учням. Слабкий у мовній підготовці учень може стати першим у грі: винахідливість та кмітливість стають важливішими за знання предмета.

Працюючи над даною темою використовувала різноманітні методи дослідження гри: описовий метод зіставний метод, статистичний метод А зараз розглянемо різні види ігор.

ІІ. Рольові ігри.

Рольова гра як методичний прийом навчання іноземних мов одержала широке застосування у практиці. Рольова гра деякими зарубіжними методистами (J. Revell, J.Laylor) визначається як спонтанна поведінка того, хто навчається, його реакція на поведінку інших людей, що беруть участь в гіпотетичній ситуації. Методист D.Berne дотримується такої самої думки. Він визначає рольову гру як прийом, коли учень повинен вільно імпровізувати в межах заданої ситуації, виступаючи в ролі одного з її учасників. Вона належить до групи активних засобів навчання, допомагає активізувати мовну діяльність школярів, формує у них уміння самостійно висловлювати свої думки, виховує в учнів почуття впевненості в собі, сприяє створенню позитивного психологічного мікроклімату на уроці, залучає до активної мовленнєвої діяльності всіх учнів.

Для учнів рольова гра – це ігрова діяльність, в якій вони беруть на себе певні ролі й виконують їх. Навчальний характер цієї діяльності учнями не усвідомлюється. Рольова гра має велике виховне значення. Вона допомагає згуртувати учнівський колектив, залучаючи до активної діяльності сором’язливих чи несміливих. У рольових іграх виховується свідомість, дисципліна, взаємодопомога, уміння відстояти свою точку зору.

Визначаються такі основні правила рольової гри:

- учневі пропонується поставити себе в ситуацію, яка може виникнути за межами школи, в реальному житті. Це може бути все, що завгодно: від зустрічі знайомого на вулиці до більш складної ситуації;

- учневі необхідно адаптуватися в даній ролів потрібній ситуації. В одному випадку він може грати сам себе, в іншому його доведеться взяти на себе уявну роль;

- учасникам рольової гри необхідно поводитись таким чином, ніби все відбувається в реальному житті, їх поведінка має відповідати ролі, яку вони виконують;

- учасники гри повинні сконцентрувати свою уваг на комунікативному використанні одиниць мови, а не на звичайній практиці їх відпрацювання та закріплення в мовленні.

Структура рольової гри складається з трьох основних компонентів: ролі, вихідної початкової ситуації та рольової дії.

Приклади рольових ігор:

1. «What is this?»

Вчитель роздає картки, які видно тільки через маленький отвір. Учні показують один одному картинки та питають «What is this?» Вони складають питання “Is it a ?” доки не відгадають прете.

2. «What I go to London…»

Хто-небудь з учнів говорить «What I go to London I shall take a suitcase with me».

2 учень: «What I go to London I shall take a suitcase with me».

Кожен учень повторює і добавляє ще свій предмет.

3. The Seven Families Game.

В гру можуть грати від 4 до 25 учнів. На картках описано 7 сімей.

Учням дається картка. Завданням гри є знайти іншого числа сім’ї. Для цього треба рухатися кімнатою, задаючи різні запитання.

Отже, рольова гра – це навчання в дії, що як відомо підвищує якість навчання. Ситуація спілкування, що моделюються в рольовій грі, дозволяють наблизити мовленнєву діяльність на уроці, до реальної комунікації, дають можливість використовувати мову як засіб спілкування.

ІІ. Буквені ігри.

Серед великої різноманітності ігор особливе місце, на наш погляд, займають буквені ігри /Word Games/. Під буквеними іграми ми розуміємо своєрідні загадки, в яких потрібно відгадати слово або фразу, написані незвичним способом. Для відгадки необхідно провести комбінаторні перетворення з буквами — змінити їх послідовність, розміщення відносно одна одної, порядок читання, додати або вилучити окремі букви. Такі розважальні ігри мають різні назви — розважальні, інтелектуальні, словесні, тестові ігри, буквені задачі. Вони входять в розряд розважальної енігматики (ainigmatos (гр.) —загадка) або Language Puzzles.

Буквені ігри розширюють ерудицію, вчать працювати зі словником, дають можливість тренувати пам'ять, заглиблю­ватися в тонкощі мови, але при цьому не втрачають своєї розважальності. У ці ігри грають з метою змагання, групами, індивідуально, в письмовій чи усній формі, із застосуванням наочності (частіше образотворчої — графічної, друкованої, символічної) або без неї.