Сторінка
1
Джек Лондон (Jack London) (справжнє ім’я та прізвище - Джон Гріффіт Лондон, John Griffith London)
Якщо вірити гороскопам, він ніяк не міг би опинитися там, де опинився - на вершині багатства і слави. Зірки готували йому зовсім інший шлях - злочинів і злиденності, самотності й пияцтва. Його батько, астролог Чані, покинув матір перед самим народженням сина та ще й напророчив їй бозна-що. Та коли хлопчик підріс, то начхав на всі гороскопи і зробив себе. Без будь-якої допомоги став одним з найвидатніших письменників світу і одним з найбагатших людей планети. Його життєвий шлях вражає кількістю колізій і перепон, пригод і небезпек, які йому довелося подолати…
Народжений на "дні"
Джек Лондон народився в дерев'яній хатині на околиці Сан-Франциско 12 січня 1876 року, на самому "дні" суспільства. Сан-Франциско, розташований на півострові, в той час був зовсім молодим, але дуже перспективним містом. Широка Головна вулиця поділяла його на Північну і Південну частини. На Півночі - місто-сіті: банки, ресторани, магазини, компанії. А Південь - квартали вражаючої бідності, місце, де проживали робітники, ремісники, моряки та інший нікчемний люд. У цих місцях ніколи не бувало достатку, грошей, здоров'я. Все темне, сумне, безрадісне. Можливо, тому мати Флора, вітчим Джон і їхні троє дітей подалися шукати кращого життя в інші місця і осіли, нарешті, в Окленді. Перші спогади Джека пов'язані були з відчуттям голоду. Голод, голод і ще раз голод… Ось яким було його дитинство. У вісім років вітчим послав його продавати газети, а в десять хлопець уже працював на конвеєрі консервного заводу. За дитячу працю платили менше. Працював він по 14-16 годин на добу. І хоча був серед дітей не слабаком - високий, схожий більше на підлітка, ніж на дитину, - це було виснажливим і для нього. Коли лягаєш спати о другій ночі, а вставати треба о шостій, очі злипаються самі. Мати силою стягувала Джека з ліжка, кидала йому в торбу бутерброд і виштовхувала з дому. Всі люди спали, а він ішов із заплющеними очима і дрімав на ходу. Весь час у хлопця була єдина мрія - скинути з себе це ярмо - роботу на заводі, і виспатися. А ще він мріяв про книги та пригоди. Джек дуже любив читати Майн Ріда, Вашингтона Ірвинга, Генрі Мелвілла, уявляти себе героєм і мандрівником.
Він дуже рано зрозумів силу і велич мрії, потягу до ідеалу. Адже вони давали людині ілюзію гарного життя. Його оточували злиденність, грубість, темрява. Джек уже в 10 років розумів, що його місце - на самому дні і дуже страждав від цього. Життя не обіцяло в майбутньому нічого, окрім убогості душі і тіла.
"… Я видел, что надо мною возвышается огромное здание общества, куда путь мне был пока закрыт. Мне казалось, что выход - это возможность подняться наверх. Там, наверху, мужчины и женщины одеваются чисто и красиво, там хорошая еда и вино. Были там и духовные ценности - музыка, литература. Я верил, что очень скоро и для меня откроется все чистое и благородное, что только есть в мире. Нужно только добраться наверх. Но как это сделать, я не знал…"
Як вирватися з сірого життя? Як заробити гроші, більше грошей? Джек починає брати участь у вуличних бійках, займається боксом, тренується. Його б'ють і він б'є, і знову його б'ють, і знову він дає відсіч. Вже в 16 років він виглядав на всі 20. Його побоюються. Незважаючи на погане харчування, він ріс міцним. Ірландські корені його не підвели. Життя вирувало в ньому разом зі здоровим авантюризмом. Джек покинув завод, почав вештатися вулицями з компанією приятелів у пошуках сумнівних пригод. Хтось напоумив його, як швидко розбагатіти. Ще зовсім наївний і по-своєму чесний підліток, він не відразу зрозумів, що опинився поза межею закону. Джек узяв під заставу в борг невеличку шхуну. Його так звані друзі організували банду з крадіїв та бандитів і з новим капітаном Джеком зайнялися устричним промислом. Спочатку вони, як і інші рибалки, заробляли тим, що опускалися на дно Каліфорнійської затоки й відшукували устриць і мідій, яких здавали до ресторанів. Але це була дуже тяжка й небезпечна робота. У легенях не вистачало повітря. У багатьох починалася кесонна хвороба, тобто коли організм не може пристосуватися до зміни тиску. І все ж вони знову і знову спускалися на дно. Одного разу Джека ледь не загризла акула. А ще він почав пити і якось п'яним звалився зі шхуни у воду. Лише випадково друзяки помітили, що його немає на палубі. Пиячили часто, адже у Джека завелися гроші. Їхні родини залишилися на березі, і контролювати хлопців було нікому. Так продовжувалося тривалий час, доки шхуна курсувала затокою. Джек був капітаном, мав команду з двох матросів і просто веселих друзів. У нього з'явилося нове прізвище - Король. Але керував не він, керували Королем. Друзі підмовили хлопця не віддавати корабель назад власникові, а залишитися на шхуні і зайнятися піратським промислом. Ночами банда здійснювала напади на китайські “джонки”, яких було багато в затоці. Їхнє знаряддя - човни, сіті, вірьовки, улов - коштували чималих грошей. І хоча Джек зовсім випадково нікого не вбив, бійки все ж були криваві - він грабував китайців і за допомогою шантажу та револьвера відбирав здобич.
"Бог шахрая мітить"
Однак настала одна ніч, коли піратський розбій припинився, і Джек довго вважав, що в його долю втрутився сам Господь Бог. "Була сильна злива, буря і раптом у мене загорівся парус із грот-щогли. Я не уявляю, як це могло статися, адже навкруги лилася вода. Ми не змогли вже вийти в море, і китайці за один тиждень перекрили всі свої збитки тим доходом, який їм вдалося отримати, доки ми стояли. Я за одну ніч став банкрутом. Поставив своє судно на якір, і вкравши нову "джонку", рушив у новий набіг у верхів'я річки Сакраменто. Проте ми з хлопцями і гадки не мали, що доки ми мандруємо, інша піратська шайка грабує наш корабель. Вони вкрали все, що могли, навіть якір. Через деякий час я знайшов дерев'яний остов своєї шхуни і продав за 25 доларів. Сходинки бізнесу, якими я так швидко ліз "уверх", скинули мене ще нижче. і я більше ніколи не займався "лихим" бізнесом. Одного разу вистачило…"
Завантажити реферат