Сторінка
2

Методи впровадження дистанційного навчання з використанням електронних бібліотек та Internet технологій

Рис. 1. Схема роботи електронної бібліотеки клієнт-серверної архітектури

Крім того, доступ до ftp-сервера можливий і через електронну пошту. На багатьох вузлах Інтернету знаходяться шлюзи типу ftpmail. Подібні шлюзи працюють за наступною схемою: на адресу шлюзу через елект­ронну пошту посилається лист-інструкція, у якому повідомляється адреса ftp-сервера, а також імена і місце розташування потрібних файлів у наданому сервері; шлюз самостійно встановлює ftp-з’єднання з відповід­ним сервером, копіює необхідні файли, а потім висилає їх замовнику через електронну пошту. Таким чином, не маючи до Інтернету повносервісного (діалогового) доступу, бібліотекою можна користуватися за допомогою однієї тільки електронної пошти.

Існують й аналогічні шлюзи типу webmail, за допомогою яких можна одержувати через електронну пошту безпосередньо Web-сторінки. Однак через певні причини скорис­татися такими шлюзами досить важко, і сьогодні вони ще не поширені.

В Академії ДПС України було спроектовано і впроваджено елект­ронну бібліотеку клієнт-серверної архітектури, схема якої подібна до схеми рис. 1. У корпоративній мережі закладу використовується Microsoft SQL Server 7.0 (рис. 2).

Рис. 2. Зовнішній вигляд програми “SQL Server Enterprise Manager” зі списком користувачів електронної бібліотеки

Між SQL-серверами, якщо їх використовується кілька, може бути налагоджена автоматична реплікація. Використання декількох SQL-сер­верів дозволяє розвантажити трафік у корпоративній мережі навчального закладу, крім того, це один із способів від­мовостійкості системи.

Сучасна електронна бібліотека обов’язково має бібліографічну базу даних і пошукову систему, які замінюють традиційні бібліотечні каталоги. Необхідно пам’ятати й те, що бібліотечні дані можуть бути рознесені на різних Internet-вузлах (проведений обмін міжвузівськими бібліотечними даними) і користувач територіальної віддаленості фактично це не помічає: на його думку, робота відбувається в єдиному цілісному середо­вищі (з таким же успіхом окремі частини системи могли б знаходитися в США чи Австралії, або в іншому місці).

Протягом 2001 р. було створено першу чергу бібліотеки – із Web-інтерфейсом та засо­бом пошуку матеріалів за ключовими словами.

Пошук у бібліотеці може здійснюватися для корпоративних корис­тувачів через клієнтський додаток MS SQL-Server 7.0. Цей спосіб є основ­ним, якщо користувач матиме відповідні права доступу. Крім перегляду алфавітного каталогу та копіювання архівних текстових файлів, він може вносити зміни до бібліотечного фонду (адміністратори, бібліотекарі, працівники навчального закладу) відповідно до їх повноважень (рис. 3).

Рис. 3. Перелік користувачів електронного фонду бібліотеки Академії ДПС України

Всі інші клієнти – “гості” корпоративної мережі – можуть перег­лядати електронний фонд бібліотеки та здійснювати копіювання інфор­мації (рис. 4). Доступ до електронного фонду бібліотеки можливий і за допомогою Internet-провідників (через Web-сервер Ака­демії). Ним можуть користуватися користувачі корпоративної мережі закладу та користу­вачі глобальної мережі Internet (рис. 5).

Рис. 4. Електронний фонд бібліотеки Академії ДПС України

Пошук здійснюється за всіма полями, що характеризують бібліо­течну одиницю збере­ження: бібліографічним описом, списком стрижневих слів чи рефератом анотації, відомо­стями про авторів, додатковою інфор­мацією тощо. Кожен із користувачів в інтерактивно­му режимі електронної бібліотеки може отримати допомогу. Web-сторінка бібліотечного сервера має зручний і простий у користуванні інтерфейс, що дозволяє користу­вачам швид­ко знаходити потрібну інформацію.

Бібліотечні фонди безупинно поповнюються, і основна надія роз­роблювачів тільки на те, що читачі бібліотеки будуть не пасивними ко­ристувачами, але й постачальниками загальнозначущих та цінних текстів. Правовласники мають змогу розміщувати тексти в бібліотечних фондах. Розроблена технологія та програмне забезпечення з успіхом можуть використовуватися не тільки в роботі одного навчального закладу, але й у будь-якій анало­гічній бібліотеці з іншим змістовним наповненням.

Рис. 5. Пошук періодичного електронного фонду бібліотеки Академії ДПС України за допомогою Web-технології

Як відомо, серійні видання бувають двох видів: триваючі (які ви­даються, коли готовий черговий випуск) і періодичні (які видаються через рівні проміжки часу). До триваючого видання висувається менше вимог: випуски можуть істотно відрізнятися за обсягом, вихо­дити то частіше, то рідше, відсутні будь-які зобов’язання перед передплатниками тощо.

Для організації роботи наповнення, пошуку інформації електронних бібліотек вико­ристовується стандартизація періодичних видань. Всю ін­формацію, яка стосується окре­мої публікації, необхідно зібрати докупи, а не розкидати по збірнику, як це, звичайно, бу­ває в багатьох виданнях. Початкова смуга повинна містити всі необхідні відомості для побудови бібліографічного посилання, а також реферат, що може використовуватися при автоматичному пошуку. Оскільки всі матеріали збірника призначені для розміщення в електронній бібліотеці, їх необхідно оформити так, щоб було легко обробити бібліоте­кареві, знайти читачу, а потім використати при цитуванні. Збірник слід побудувати таким чином, щоб читачу, який використовує витягнуту з електронної бібліотеки статтю, не потрібно було добувати додаткову інформацію, що в аналогічних виданнях нерідко згрупована на перших чи останніх сторінках випуску. Кінцева смуга публікації обов’яз­ково повинна містити відомості про авторів, включаючи їх електронні адреси, наявність яких необхідна. За допомогою електронних адрес зацікавлений читач може встановити прямий оперативний зв’язок з авторами, а також запропонувати їм обговорити будь-яке питання прив­селюдно у телеконференції. Полегшує пошук наявність у відомостях даних про авторів, їхніх повних імен і по батькові.

На Заході серед авторів публікацій часто, крім адреси електронної пошти, вказується адреса особистого Web-сайта. Особистий Web-сайт дозволяє отримати більшу інформа­цію про автора, ознайомитися з повним списком його робіт, прочитати неопубліковані тексти чи фрагменти тощо, тобто одержати доступ до повного набору інформаційних ресур­сів, на­даних автором у спільне розпорядження. Звичайно, подібну можливість важко переоцінити. В Україні вказівка адреси особистого (і навіть колективного) Web-сайта поки що не дуже поширена.