Сторінка
3

Економічний прогрес: сутність, критерії, рушійні сили, фактори. Науково-технічна революція

9) результати наукових досліджень стають товаром (патенти, ліцензії).

Друга важлива риса НТР – фундаментальні зміни в техніці. В історії розвитку техніки розрізняють три основні етапи: інструменталізація (знаряддя ручної праці), механізація (машинна праця), автоматизація (автоматизована праця). Автоматизація стає основою виникнення й розвитку наукового сучасного технологічного способу виробництва.

Відбувається перетворення процесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше базується на використанні потенціалу сил природи. Так уперше за всю історію цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це відкриває простір для розвитку її особистості, сутнісних сил. Водночас автоматизована техніка “виштовхує” людину з виробництва, зі сфери в якій вона розкрила свої здібності та властивості, а в управлінні багатьма сучасними автоматами людина значною мірою втрачає свою особистість.

Третьою характерною рисою НТР є докорінні перетворення головної продуктивної сили – працівника. Вони полягають у радикальній зміні змісту праці, гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні.

Четверта характерна риса НТР – докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями. Так з’явилися композитні матеріали, сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно.

П’ятою важливою рисою НТР є впровадження принципово нових технологій, створених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін.

Шоста характерна риса НТР – революція у використовуваних людьми силах природи. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характеризується розвитком природничих наук, що відкрило шлях до використання ядерної енергії, енергії Сонця, океанських припливів, підземного тепла Землі.

Сьому риса НТР – впровадження принципово нових форм і методів організації виробництва і раці.

Восьма риса НТР – початок інформаційної революції, матеріальною базою якої є поява принципово нових засобів передавання інформації, тобто революція у засобах зв’язку. Внаслідок інформаційної революції зростає інформатизація праці, інформаційна місткість галузей і виробництв, створених благ.

Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технологій, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистих і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що спричиняє принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу.

З середини 70-х років почався новий етап розвитку НТР, пов’язаний передусім з електронною автоматизацією матеріального виробництва і обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є поява і розвиток мікропроцесорів на великих інтегральних схемах – мікропроцесорна революція.

Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнологій, зокрема генної та клітинної інженерії. Розвиток біотехнологій готує грунт для розгортання “біологічної”, “біотехнологічної” революції. За допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з наперед заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості рослин і тварин. За прогнозами, через 50 років більшість сільськогосподарських продуктів вироблятимуться за допомогою біосинтезу.

НТР означає революційні зміни у взаємодії людини і природи, в системі продуктивних сил. Оскільки змістом продуктивних сил є ставлення людини до природи, процес праці безвідносно до конкретної суспільної форми, то індивід має загальнолюдські властивості, є природною істиною, наділений природними силами. Тому відтворення людини передбачає збереження і підтримання індивіда як біологічного явища.

Соціальна сторона біосоціальної сутності людини полягає в тому, що людина є сукупністю всіх суспільних відносин, тобто діалектичною єдністю економічних, соціальних, політичних, правових, національних, культурних, духовних аспектів.

Природу людини можна розглядати як сукупність її потреб і захоплень. Значною мірою їх обсяг, структура і спосіб задоволення зумовлені рівнем розвитку культури.

Виходячи із структури суспільних відносин, розрізняють економічні, соціальні, політичні, правові, культурні, національні та інші потреби. Американський економіст А. Маслоу виокремив п’ять основних груп потреб:

1) фізіологічні потреби (голод, спрага);

2) потреби у безпеці (захист від болю, страху тощо);

3) потреби у соціальних зв’язках (дружбі, любові);

4) потреби у самоповазі (у досягненні визнання);

5) потреби у самореалізації.

Задовольняючи ці потреби, індивід відтворює себе як сукупність суспільних відносин. Визначальними з поміж них є економічні потреби.

Економічні потреби – це ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної діяльності для забезпечення власного добробуту та добробуту членів родини.

Експерти ООН стверджують, що найточніше добробут розкривається за допомогою індексу розвитку людини. Цей рівень вимірюється показником середньої тривалості життя, рівня доходу на душу населення та рівня грамотності.

Економічні потреби пов’язані з виробництвом, обсягом, споживанням.

За ступенем задоволення розрізняють абсолютні, дійсні та платоспроможні (фактичні) потреби. Абсолютні економічні потреби визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які мали б бути спожиті суспільством. Дійсні економічні потреби – це потреби, які задовольняються за оптимальних розмірів виробництва. Фактичні економічні потреби виявляються у формі задоволення платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.