Сторінка
2

Види ринків

Ринок праці виконує такі функції:

- оцінює корисність (споживчу вартість) робочої сили;

- регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями та регіонами країни.

Функціонування ринку праці відбувається за таких умов:

- особиста й економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм чи ні, яку професію вибирати;

- право власника підприємства самостійно вирішувати питання про кількість працівників, рівень професійної підготовки тощо;

- визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а також взаємної домовленості сторін.

Суб’єктами ринку праці виступають населення працездатного віку, яке має місце праці або перебуває у його пошуках, з одного боку, а з іншого – приватні підприємці або держава, котрі спроможні купляти послуги праці.

Попит на ринку праці є похідним від попиту на товари і послуги (попиту на ринку споживчих товарів), які виготовляють виробники. При цьому попит залежить від продуктивності праці, ціни на робочу силу, потреб виробництва, технічного рівня підприємств.

Пропозиція на ринку праці визначається рівнем заробітної плати (ціною на послуги праці), податками, потребами у матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім’ї робітника, звичками робітника, традиціями, силою профспілки.

5. Ринок грошей і капіталів (фінансовий ринок). Види кредиту

Ринок грошей та ринок капіталів дуже подібні, бо на обох ринках відбувається рух грошей.

Гроші – це особливий товар, що служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них формою вартості.

Як і на будь-який інший товар, є попит і на гроші. Попит на гроші складається з функції грошей – гроші як засіб обігу і гроші як засіб нагромадження.

Попит на гроші як засіб обігу (укладання угод) зумовлений необхідністю підприємців і споживачів оплачувати насамперед різні речі та послуги. Попит на гроші для угод залежить від кількості речей і послуг, які виробляють у суспільстві. Чим їх більше, тим більше необхідно і грошей для їхньої оплати.

Попит на гроші як засіб нагромадження зумовлений тим, що люди і організації можуть зберігати свої гроші не лише як банківські депозити, а й як акції, облігації, чекові внески. Усе це – різні форми фінансових активів. Попит на них називається попитом з боку фінансових активів. Чим вища процентна ставка, тим вигідніше давати гроші під процент, а не тримати їх як фінансові активи. І навпаки, за низької процентної ставки люди хочуть мати більше грошей у вигляді фінансових активів.

Отже, загальний попит на гроші складається з попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку фінансових активів.

Грошова пропозиція має також свою структуру, яка визначається готівковими і безготівковими грошима.

Ціна на гроші встановлюється взаємодією попиту і пропозиції на них. Часто в економічному обороті виникають вільні кошти, з одного боку, і нагальна потреба в додаткових грошах – з другого боку. Така ситуація приведуть до виникнення певних відносин, які називають кредитними відносинами.

Кредит – це угода між партнерами про надання у власність майна або грошей іншій особі з умовою повернення і виплати відсотків. Суть надання кредиту полягає в отриманні прибутку у вигляді відсотків. Умовою кредиту є обов’язкове його повернення у зазначений термін і забезпечення прибутку. Той, хто надає гроші, кредитор, а той, хто отримує, – позичальник.

За способом надання в ринковій економіці розрізняють такі види кредитів: комерційний кредит; банківський кредит; споживчий кредит; іпотечний кредит; державний кредит; міжнародний кредит.

6. Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів тісно пов’язаний із ринком коштів та капіталів. Цінні папери є титулом фіктивного капіталу. Цей капітал безпосередньо не бере участі у виробництві, обміні чи створенні прибутку, проте дає право його власнику на отримання частки доходу, який виникає у результаті існування реального капіталу. З одного боку, є реальний капітал, а з іншого – його відображення у цінних паперах. Фіктивний капітал, як і реальний, продають і купують на ринку цінних паперів.

Розрізняють первинний і вторинний ринок цінних паперів. На первинному ринку здійснюють продаж нових паперів відразу після їх випуску (емісії), а на вторинному – їх перепродаж. До цінних паперів належать акції і облігації. Різниця між ними у тому, що акції – це свідоцтва про участь у акціонерному капіталі, а облігації – свідоцтва про надання позики; акції дають дохід у вигляді дивідендів, а облігації – процентів.

На первинному ринку обертаються такі цінні папери – векселі, чеки, депозитні сертифікати, боргові зобов’язання державної скарбниці.

Вексель – письмове боргове зобов’язання, що дає його власникові право вимагати від боржника повернення грошової суми у зазначений термін.

Чек – грошовий документ встановленої форми, що містить розпорядження особи оплатити його із свого банківського рахунку .

Депозитний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування (внесення) грошових засобів, що забезпечують право власника на отримання певних сум з банківського рахунку (депозиту). Вони поділяються на строкові до запитання.

Приватизаційний сертифікат (ваучери) – засвідчують право громадян на частку державного майна.

Література:

1. Борисов Е. Ф. Основы экономики: Учебник для студентов средних специальных учебных заведений.– М.: Юристь, 1998.– 336 с.

2. Загальна економіка: Підручник / За ред. І. Ф. Радіонової .– 2-ге вид., доп. і перероб.– К.: А.П.Н., 2000.

3. Задоя А. А., Петруся Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.: Вища шк. – Знання, 1998.

4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О. Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352 с.: іл.

5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.

6. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.