Сторінка
1

Види ринків

План

1. Суть і значення ринку. Умови виникнення ринку, його функції.

2. Ринок природних ресурсів.

3. Ринок товарів (продуктів).

4. Ринок праці.

5. Ринок грошей і капіталів. Види кредиту.

6. Ринок цінних паперів.

1. Суть і значення ринку. Умови виникнення ринку його функції

Поняття “ринок” застосовують у різних значеннях. У кожному місті є ринок – місце регулярних зустрічей продавців і споживачів. Як явище господарського життя, ринок виник багато сотень років тому в результаті природно-історичного розвитку виробництва й обміну, що зумовило товарне ведення господарства. Відбулося це через розвиток суспільного поділу праці, постання економічно самостійних, юридично незалежних господарських суб’єктів і переходу від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім до товарного обміну та ринку.

Ринок – складне утворення, яке, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого – забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

Сучасний ринок характеризують такі ознаки:

– гарантований збут значної кількості товарів;

– соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення;

– регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики з боку держави;

– висока організованість та виконавча дисципліна.

Умовами виникнення ринку є:

– рівноправний і незалежний статус учасників (виробників і споживачів). Це означає, що жоден з економічних суб’єктів не має позаекономічних важелів впливу до примушення вступу до відношень обміну. Вступ до неї є добровільним;

– застосування принципу економічної вигоди як основного аргумента доцільності вступу в ринкові зв’язки. Можна виділити три правила, якими керуються учасники обміну: 1) обмін має давати вигоду; 2) кожен прагне здійснити угоду з максимальною вигодою для себе; 3) краще здійснити угоду з меншою вигодою, ніж взагалі її не здійснити;

– повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Кожен економічний суб’єкт має сам відповідати за правильність свого вибору, який він здійснював за доброї волі;

– реальна інформація про ринок і його суб’єктів;

– забезпечення державою правових гарантій і правового захисту.

Ринок виконує такі функції:

1. Ціноутворення.

2. Спонукаючу.

3. Регулюючу.

4. Посилення конкуренції між виробниками.

5. Санації.

6. Інформаційну.

2. Ринок природних ресурсів

Структура ринку – це сукупність окремих ринків. Виділяють: ринок природних ресурсів, ринок товарів, ринок робочої сили, ринок праці, ринок інформації, фінансовий ринок, ринок цінних паперів.

На ринку природних ресурсів здійснюють купівлю-продаж ресурсів для організації виробництва: корисні копалини, земля, водні ресурси і т. д. Найціннішим з них є земля. Ціна на землю формується під впливом попиту і пропозиції. Попит на землю залежить від ціни продукції, яку виробляють на ній, і від її продуктивності. Пропозиція на землю не залежить від ціни, вона є практично незмінною. Це пояснюється тим, що площа землі, яку використовують у народному господарстві, є практично незмінна, відповідно і пропозиція її є незмінною.

Рента – це ціна, яку власник природних ресурсів, отримує від здачі їх в оренду. За основу визначення величини ренти беруть той дохід, який отримує власник найгірших земель. Розмір цієї плати називають абсолютною рентою. На кращих землях, де прибуток вищий, розмір ренти також вищий. Різниця між рентою і абсолютною рентою називається диференційованою рентою.

3. Ринок товарів

На цьому ринку здійснюється рух предметів споживання та засобів виробництва. Тому ринок товарів поділяють на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. Ринок засобів виробництва охоплює ринок паливних ресурсів, верстатів, інструментів, запчастин, виробничої деревини, металів тощо.

На споживчому ринку покупцями є окремі особи або домогосподарства, які шукають і знаходять продукти для особистого споживання. Продавцями є фірми й особи, котрі виробляють споживчі товари та надають послуги. При цьому лише незначна кількість споживчих товарів і послуг надходить до покупців безпосередньо від виробників. Основну масу продукції реалізують через посередників.

Покупцями на ринку засобів виробництва є:

а) окремі особи та організації, яким вони необхідні для виробництва товарів і послуг;

б) посередницькі організації, які стають власниками товарів з метою їх подальшого перепродажу або надання в оренду.

Продавцями на ринку засобів виробництва є особи та фірми, які створюють продукцію виробничого призначення.

Роздрібна торгівля – це діяльність з продажу речей або послуг безпосередньо кінцевим споживачем для їхнього особистого використання. До роздрібної торгівлі відносять універмаги, спеціалізовані магазини, невеликі крамниці. Роздрібні торговці вивчають потреби споживача, використовують нецінову конкуренцію для організації своєї діяльності.

Гуртова торгівля – це діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто купує їх для виробничого використання або подальшого перепродажу.

4. Ринок праці

Ринок праці охоплює відносини, що розпочинаються при найманні на роботу і завершуються звільненням з неї. Людина працездатного віку, яка не має місця праці, але шукає його, також перебуває на ринку праці. Об’єктом ринку праці є послуги праці, незалежно від того, втілюються вони у конкретних продуктах, виробах чи є послугами безпосередньо, наприклад, послуги юристів, учителів, лікарів.

Ринок праці – це система розподілу робочої сили. Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, що реалізовуються у процесі праці для створення матеріальних благ або надання послуг.