Сторінка
2

Економічний закон попиту та пропозиції. Ринкова ціна

Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони. Для економічних законів характерний вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибокі приховані зв'язки й відносини, охоплюють явища і процеси, які виражаються у низці категорій. Іншими словам, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економіч­ними явищами та процесами, що виражається за допомо­гою економічних законів, набуває відображення у взаємозв`язку певних економічних категорій. Кожний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій.

Оскільки економічні категорії є теоретичним вираженням окремих сторін виробничих відносин у їх взаємо­дії з розвитком продуктивних сил, деяких економічних явищ і процесів, то зміна останніх, розвиток і модифіка­ція виробничих відносин відбуваються в русі, плинності економічних категорій.

2. Економічна природа попиту та пропозиції

Економічний зміст закону попиту та закону пропози­ції. Проста модель попиту і пропозиції, на думку шведсь­кого економіста К. Еклунда, існує майже 200 років, а її більш розвинута форма протягом останніх 100 років є яд­ром політичної економії. Проста модель відображає пове­дінку покупця і продавця, співвідношення попиту і про­позиції та динаміку цін під час купівлі-продажу одиниці будь-якого товару.

Згідно з визначенням К. Маркса, попит — це пред­ставлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — продукт, який перебуває на ринку або може бути достав­лений на нього. Американські економісти К. Макконел та С. Брю визначають попит як кількість продукту, який споживачі готові та спроможні купити за певну ці­ну з можливих протягом відповідного проміжку часу цін. Пропозиція, на їхню думку, — це шкала, що показує рі­зні кількості продукту, які виробник бажає і спромож­ний виробити й запропонувати для продажу на ринку за кожну конкретну ціну з можливих цін протягом певного проміжку часу.

Попит на товар залежить від багатьох факторів. Так, К. Еклунд, розглядаючи попит покупців на сорочки, на­зиває такі основні фактори: 1) величина їх доходу; 2) кількість сорочок, яку вони вважають за необхідне мати; 3) наявність у них відповідного одягу (джемпери, жилети та ін.), який можна використати замість сорочки); 4) ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за сорочки); 5) смак і мода; 6) ціни подібних сорочок.

Розглядаючи еластичність попиту залежно від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту — закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання вели­чини попиту, і навпаки.

Отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність. Про дію цього закону свідчить, по-перше, те, що низькі ціни посилюють у споживачів бажання купу­вати товари, практика “розпродажу” товарів за знижени­ми цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купу­ють додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу і ефект заміщення. Ефект доходу вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може купити його, не відмовляючи собі у придбанні інших альтернатив­них товарів. Ефект заміщення виражається в тому, що за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Простежуючи ту саму обернену залежність між кіль­кістю реалізованої продукції та ціною, П. Самуельсон формулює закон поступового зниження попиту. Він по­яснює його тим, що: 1) зниження цін на певний товар розширює коло покупців; 2) зниження ціни може спону­кати кожного споживача цього товару здійснити додатко­ві покупки і навпаки; 3) зниження попиту при зростанні ціни пояснюється тим, що у цьому разі споживач намагається замінити його іншими товарами (наприклад, ка­ву чаєм), а також тим, що людина стає біднішою і починає споживати деякі товари у менших кількостях.[6]

Порівняння двох варіантів обґрунтування однієї й ті­єї ж причинно-наслідкової залежності дає підставу ствер­джувати, що логічніше цей закон сформульовано як за­кон попиту. Це зумовлено тим, що закон зниження попи­ту, за П. Самуельсоном, відображає лише одну із сторін взаємозв'язку між попитом і підвищенням цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зниженням цін. Загалом, сформульовані економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окремими явищами і процесами, а поверхо­ві, на рівні здорового глузду. З цього приводу американ­ські економісти при обґрунтуванні закону попиту заува­жували, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а швейцарський еконо­міст К. Еклунд зазначав, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.

Вдалий опис моделей та їх графічним зо­браженням у праці К. Еклунда (рис. 1, 2).

Ціна Ціна