Сторінка
3

Економічний закон попиту та пропозиції. Ринкова ціна

Величина попиту Величина пропозиції

Рис. 1. Крива попиту Рис. 2. Крива пропозиції

На вертикальній осі (рис. 1) зображено ціну сорочок (чим вище, тим дорожчі), а на горизонтальній осі — ве­личину попиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту показує кількість сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів на сорочки зростає.

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис. 2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція теж зумовлена дією низки факторів, основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими); 3) наявність чи відсутність конкурентів на ринку та ін. Для простоти передбачається, що на певному ко­роткому проміжку часу технологія виробництва, продук­тивність праці не змінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія про­позиції показує, що для збільшення кількості виготовлюваних сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лі­нії з рухом донизу показує ту кількість сорочок, яку то­варовиробники згодні виготовити за відповідну ціну.

Закон пропозиції - загальний економічний закон, згідно з яким за незмінюваності всіх інших параметрів між змінами кількості то­варів і послуг, які пропонуються підприємствами на ринку, існує прямо пропорційна залежність.

Дія закону пропозиції означає, що зростання ціни на товари і послуги зумовлює збільшення кількості товарів і послуг, з одного боку, та скорочення обсягів виробництва товарів і послуг у разі зниження цін - з іншого. Від рівня цін на товари та послуги також залежать доходи підприємств-виробників та продавців. Тому із збільшенням цін зростає їх зацікавленість у виробництві більшої кількості товарів. Водночас зростання пропозиції товарів і по­слуг повинно відбуватися відповідно до обсягів платоспро­можного попиту, із зниженням якого товаровиробникам необхідно домагатися зменшення суспільно необхідних витрат на виробництво одиниці продукції за рахунок зро­стання продуктивності праці, економії ресурсів тощо. [6]

Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передба­чає зіставлення інтересів виробників і споживачів відпо­відно до пропозиції й попиту та пошук місця їх опти­мального поєднання. Графічно така ситуація зображена на рис. 3.

Ціна

Пропозиція

Р1

Попит

К1 Обсяг

Рис. 3. Рівновага попиту і пропозиції.

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (К1), та ціни Р1. За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі можуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корис­ність нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З бо­ку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фір­ма може отримати від продажу додаткових сорочок) дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх виробництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги.

3. Фактори і методи ринкового ціноутворення

З процесу виробництва товар виходить як носій вартості та спо­живної вартості. Вартість товару — це кількісна визначеність вті­леної в ньому уречевленої та живої праці. Важливою її складовою є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу. Виходячи з товаром на ринок, виробник достеменно знає, скільки він коштував йому як виробникові.[5]

Для споживача на ринку товар представлений його споживною вартістю. Корисні якості товару є рушійною силою зацікавленості покупця у придбанні товару. Орієнтуючись на попередньо пропо­новану продавцем ціну товару, покупець визначає, чи вартий він тих споживчих якостей, що в ньому втілені, і чи зможуть вони задовольнити запити покупця.

На етапі виходу товару з сфери виробництва діє закон вартості, що встановлює попередню вартісну пропозицію майбутнього рин­кового обміну залежно від його ринкової вартості. Домінуючим законом ціноутворення в обігу стає закон попиту та пропозиції, який коригує вартість відповідно до споживної вартості товару. Ціна про­позиції та ціна попиту, що формуються під дією зазначених зако­нів, зустрічаються на ринку, щоб знайти деяку середню величину ціни — ринкову ціну товару. Коливання ринкової ціни залежно від попиту і пропозиції об'єктивно обмежені в діапазоні, де для вироб­ника нижня межа визначається вартістю середніх витрат вироб­ництва, а верхня — граничною кількістю грошей у споживача, тоб­то рівнем його платоспроможності.