Сторінка
3
Метод дає змогу:
• розвинути уяву, фантазію — образне мислення, що сприятиме прийняттю оригінальних рішень проблеми;
• досліджувати об'єкти, що вивчаються, не залучаючи кошти, ресурси.
Завдяки використанню методу можна отримати тільки ідею вирішення проблеми.
Метод номінальної групи використовують для пошуку найкращих варіантів вирішення проблем.
Умови та вимоги методу:
• залучають експертів, які добре розуміються на проблемі, але раніше разом не працювали;
• особи, які беруть участь у співпраці, можуть генерувати власні ідеї, але потім з урахуванням позиції колег можуть їх переглянути;
• склад групи — щонайменше 6 чоловік, щонайбільше 15 чоловік;
• експерти не повинні перебувати у службових стосунках;
• тривалість роботи групи — 5 годин (з урахуванням опанування методу);
• ідеї, які висловлюють, сприймаються не тільки на базі особистого ставлення до них, а й з урахуванням стосунків у групі;
• ідея ніби відокремлюється від авторів.
Метод синектики полягає в отриманні найоригінальніших ідей за рахунок навчання учасників використанню у процесі "мозкового
штурму" методів аналогії, інтуїції, абстрагування, вільного мислення, а також застосування несподіваних метафор, елементів гри, що дає змогу звичайну проблему у незвичній ситуації вирішити несподівано та оригінально.
Умови та вимоги методу:
• проблема формулюється у загальному (образному) вигляді;
• обговорення слід починати не з проблеми, а з аналізу її загальних ознак, що характеризують ситуацію, яка склалася;
• не рекомендується зупинятися на одній, навіть оригінальній, ідеї вирішення.
Метод "ТИЛМАГ" (трансформація ідеальних елементів вирішення за допомогою матриць навчання за асоціацією та узагальненням) замінює процес відчуження класичної синектики "раціональним" методом.
Цей метод застосовують по можливості в одній групі і у такій послідовності:
1. Аналіз і визначення проблеми.
2. Визначення "ідеальних" елементів потенційних рішень.
3. Ущільнення "ідеальних" елементів до чітких понять.
4. Виникнення асоціацій з попарного поєднання "ідеальних елементів".
5. Висновок щодо відібраних узагальнень.
Етапи знаходження рішень відбуваються за правилами мозкового штурму.
Метод колективних нотаток подібний до методу "ідейної інженерії". Усім опитуваним з приводу проблеми видають так звані записники для ідей, що містять точний опис проблеми. Кожний щоденно занотовує у свій записник всі ідеї, що виникли у нього відносно цієї проблеми.
Приблизно через місяць усі записники з ідеями здають координатору, який впорядковує матеріал, резюмує його та відмежовує принципові рішення. Результати цієї обробки вивчаються та обговорюються всіма учасниками.
Переваги цього методу полягають у тому, що учасники не потребують координації за часом та місцем проведення групового засідання.
Тригерна техніка. При використанні методу тригерної техніки на першому етапі кожний член групи протягом кількох хвилин коротко, у вигляді тез записує своє рішення проблеми, що розглядається.
Потім усі учасники висловлюють свої ідеї. При цьому однакові ідеї не повинні пропонуватися двічі. Якщо у процесі доповідей учасники знаходять нові ідеї, вони їх також занотовують. Другий етап з пропозиціями нових ідей починається після того, як були названі всі пропозиції першого етапу. Для виявлення нових ідей обговорення може відбуватися у кілька етапів.
Метод фокальних об'єктів передбачає активізацію насамперед асоціативного мислення людини.
Сутність методу фокальних об'єктів полягає у перенесенні ознак випадково знайдених об'єктів на об'єкт удосконалення, який перебуває ніби у фокусі переносу, а тому називається фокальним.
У результаті можуть з'явитися несподівані варіанти рішення. Метод фокальних об'єктів дає позитивні результати у пошуку нових модифікацій відомих пристроїв та засобів.
Метод ланцюжків випадковостей та асоціацій є результатом розвитку методу фокальних об'єктів. Цей метод, розроблений у нашій країні, допомагає відшукати багато підказок для розвитку та виявлення ідей нових, незвичайних товарів широкого вжитку, розширення їх асортименту, а також за допомогою асоціацій запропонувати принципово нові підходи до конструювання машин та обладнання.
Метод реалізується таким чином. Добираються синоніми об'єкта, їх послідовність (у довільному порядку) складає перший ланцюг. Другий створюється із випадкових слів. До кожного слова добирається перелік його ознак. Генерування ідеї відбувається шляхом чергування поєднань до конкретного об'єкта випадково вибраних об'єктів. Якщо при цьому випадково виникає варта уваги ідея (наприклад, нової конструкції), то на цьому можна зупинитися. В іншому разі ланцюжки асоціацій генерують з ознак випадкових об'єктів. Потім до елементів ланцюжка синонімів конкретного об'єкта долучають елементи ланцюжка асоціацій, що дає новий поштовх до генерування ідей. Після цього вирішують питання про необхідність продовження генерування ланцюжків асоціацій, оцінюють та вибирають раціональні варіанти ідей. Завершується реалізація методу відбором оптимального рішення. Останнім часом поширеним тренінгом розвитку розумових здібностей є тренінг "Допомога іншої сторони" за методом психолога Хозе Сильви. Він має інше філософське підґрунтя, ніж наведені вище.
Таким чином, підготовка тренінгів з розвитку інноваційного підходу до вирішення проблем раціоналізації трудової діяльності базується на двох групах методів:
• методи особистого розвитку, до яких належать методи, рекомендовані М. Микалком, Д. Скоттом і X. Сильвою;
• методи колективного пошуку і вирішення творчих ідей. Організація тренінгів на базі цих методів передбачає наявність
таких елементів, як тренер, ідеї та методи.
Тренінги є окремою сферою трудової діяльності. Вони спрямовані на розвиток творчого потенціалу кожної людини та сприяють розвитку сучасного суспільства загалом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Богданов А. А. Тектология: всеобщая организационная наука: В 2 кн. - М.: Экономика, 1989.
2. Богданов А. А. Очерки организационной науки. — М.: Экономика, 1985.
3. Боно Эдварде. Рождение новой идеи: о нешаблонном мышлении: Пер. с англ. — М., 1976.
4. Буш Г. Я. Рождение изобретательских идей. — Рига, 1976.
5. Буш Г. Я. Стратегия эвриологии. — Рига, 1986.
6. Ерманский О. А. Теория и практика рационализации. — М., 1995.
7. Подоровская М. М. Организация труда. — К.: МАУП, 2000.
8. Практикум по профессиональной деятельности и менеджменту / Под. ред. Г. Никифорова и др. — СПб.: Питер, 2001.
9. Проблема законодавчого забезпечення охорони інтелектуальної власності в Україні. — К., 2001.