Сторінка
2

Інноваційний менеджмент

На підготовчому етапі уточнюється об'єкт аналізу. Найбільш доцільним є ФВА по розроблювальній продукції, ще не запущеної у виробництво. Тут є час для внесення змін у конструкцію виробу чи технологію виробництва, перш ніж буде встановлене устаткування й укладені договори на постачання сировини, матеріалів, що комплектують виробів і інструментів.

Вибір об'єкта дослідження повинен здійснюватися на основі обговорення пропонованих варіантів із залученням фахівців у конкретних областях.

Після вибору об'єкта дослідження створюється робоча група з фахівців, найбільш компетентних у проведенні ФВА по даному об'єкту. Про це керівник фірми створює відповідний наказ.

Наказом установлюються терміни виконання аналітичних робіт з окремих етапів і відповідальність кожного учасника за конкретну ділянку роботи, визначається винагорода за виконання роботи.

Робота з ФВА буде вважатися виконаним за умови, якщо буде знайдений варіант виробу чи процесу з низькою собівартістю і високою якістю.

Інформаційний етап припускає збір інформації про досліджуваний об'єкт: призначення; технічні можливості; якість; собівартість.

Вся інформація заноситься в спеціальні картки чи комп'ютер. У подетальних картках докладно перелічуються функції окремих деталей, що складають виріб, матеріал, з якого вони виготовлені.

Паралельно для порівняння показується вартість обробки деталі на стороні чи вартість точно такої ж покупної деталі.

Усі служби і відділи підприємства надають у розпорядження групи по ФВА необхідну інформацію про виріб, а також пропозиції по поліпшенню якості виробу і зниженні витрат на його виготовлення.

Велике значення надається оцінкам споживачів (якість, надійність, відповідність вимогам моди, естетики, ергономіки і т.п.).

Для наочності корисно представити виріб перед членами дослідницької групи в розібраному виді і демонструвати на спеціальному стенді. Деталі повинні розташовуватися в тому ж порядку, у якому вони збираються в готовий виріб. Корисно ознайомитися з аналогічною продукцією конкурентів.

Питома вага окремих функцій у загальній сукупності споживчих властивостей виробу називається коефіцієнтом важливості або значимості. Функції перелічуються по ступені спадання їх важливості і зниження питомої ваги в загальній сукупності споживчих властивостей виробу.

На основі проведеного дослідження пропонується кілька варіантів рішення, кожний з який має визначені переваги і дає визначений економічний ефект. Ці переваги можуть виявитися нерівнозначними: при значному підвищенні якості виробу по одному з варіантів ростуть витрати, а при іншому знижуються витрати, а якість залишається на колишньому рівні. Мається і третій варіант, при якому якість поліпшується незначно, знижується собівартість, але менше, ніж при другому варіанті. Якому ж варіанту варто віддати перевагу?

Вибір варіанта є одним із самих відповідальних рішень. Тому на етапі аналітичної роботи необхідно провести економічні розрахунки і визначити вплив того чи іншого рішення на собівартість і рентабельність виробу.

Після вибору оптимального варіанта відбувається його захист на рівні керівництва фірми.

При цьому для кожного заходу, зв'язаного з розробкою нової продукції, характерні як загальні, так і специфічні роботи з упровадження.

2. Інфраструктура організацій,

які забезпечують інноваційну діяльність

Особливості організації інфраструктурного забезпечення в регіонах різні внаслідок ряду інституціональних особливостей. Різна й ефективність впливу інфраструктури на динаміку інноваційних процесів, трансферту технологій і комерціалізації інновацій.

Є вкрай важливим підсилити альянс «наука – виробництво», який неможливий без інфраструктурного фактора, «каталізуючого» процес трансферту інновацій.

Інфраструктурний фактор варто розглядати як комплекс взаємозалежних елементів, таких як інфраструктура експертизи інновацій і інфраструктура трансферту технологій.

Інфраструктура експертизи інновацій представляє середньо- і довгострокову оцінку перспективності інновацій, аналіз ефективності їхнього масштабного освоєння, прогноз конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках регіону.

Інфраструктура трансферту технологій стає важливим фактором посилення віддачі науки, інтеграції її основних ланок з виробництвом, вона створює сприятливі умови для розвитку науково-інноваційних і технологічно орієнтованих підприємств і фірм, незважаючи на об'єктивних труднощів трансформації економічних систем.

У свою чергу, направлення інфраструктурного забезпечення залежить від сформованих у регіонах індустріальних кластерів.

Існують різні трактування визначення індустріальних кластерів, синтезуючи які кластер визначають наступними характеристиками:

· просторова концентрація підприємств;

· соціокультурнаа близькість економічних агентів, що формують єдині правила і принципи поводження;

· інтенсивні вертикальні і горизонтальні економічні зв'язки, засновані як на ринкових (формальних), так і неринкових (неформальних) принципах обміну товарами, сервісом, інформацією і людським капіталом;

· мережа державних і приватних місцевих установ, що підтримують промислові інноваційні підприємства.

Необхідно відзначити, що якщо мова йде при цьому про формування на базі існуючого індустріального чи іншого інноваційного кластера, то його ядро утворять промислові підприємства, які займаються розробками в сфері високих технологій.

Як показує практика, формування промислових кластерів, визначаючи структурну основу економічного росту в регіонах, сприяє досить швидкої трансформації результатів наукових досліджень у регіональну промислову політику. Утворення нових промислових кластерів часто при цьому розглядається як база регіонального ендогенного економічного росту.

Інноваційні кластери не обмежуються тільки сферою НДОКР і високих технологій, вони містять у собі мережа установ, що підтримують промислові інноваційні підприємства, а також вузи – носії науки.

Специфіка регіонів, задачі формування інноваційного потенціалу, а також відповідного ринку, ринкової інфраструктури в сфері НДОКР для кожного регіону неоднозначні і вимагають диференційованого підходу. Базою для становлення інфраструктури інноваційного забезпечення виступають цільові федеральні програми, а їхня реалізація покладена на регіональні інноваційні структури, координація яких здійснюється регіональними міністерствами і відомствами, що підсилює взаємодію «уряд – бізнес – наука».