Сторінка
3

Системи преміювання

Дещо інша система оцінки застосовується для таких категорій працівників, як конструктори, технологи (табл. 14).

Технологія такої оцінки будується на тому, що кожен керівник щоквартально дає за спеціальною анкетою оцінку ефективності та якості праці кожного працівника, а спеціальна комісія надає щорічну "оцінку заслуг" кожного працівника. Така оцінка надає можливість керівництву підприємства вжити заходів щодо стимулювання тих, хто добре працює, та покарання тих, хто працює незадовільно, аж до звільнення.

Засобами стимулювання у таких випадках є підвищення посадового окладу, встановлення доплат і надбавок, підвищення за посадою, а заходами покарання є зниження посадового окладу до мінімального розміру за даною посадою, переведення на нижчу посаду, звільнення з роботи тощо.

Спеціальні системи преміювання працівників підприємств

Підвищенню ефективності виробництва сприяє застосування спеціальних систем преміювання за:

• створення, освоєння та впровадження нової техніки, прогресивних технологій, нових видів продукції;

• реалізацію продукції на експорт;

• збирання, зберігання, переробку та здавання брухту і відходів чорних та кольорових металів, дорогоцінних металів, твердих сплавів, інструментальної та швидкоріжучої сталі, абразивних інструментів;

• збирання, зберігання та здавання на регенерацію мастил та інших нафтопродуктів;

• економію палива, електроенергії, тепла та інших енергоносіїв;

• збирання, зберігання, сортування та здавання вторинної сировини.

Сучасні умови функціонування виробництва та розвитку ринкових відносин можуть викликати необхідність створення системи організації оплати та стимулювання ефективності праці робітників, керівників, фахівців та технічних службовців.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Баланда А Л Неформальна зайнятість (методологія І методика дослідження). Автореф. дис. к. е. н. — К., 1999.

2. Бесєдін В Φ Прогнозування І розробка програм. Метод, реком. — К., 2000.

3. Богданова Т І Організаційно-економічні аспекти формування структурних трудових ресурсів. Автореф. дис. к. е. н. — Хмельницьк, 1998.

4. Економіка праці. Посібник. —Львів, 1999.

5. Журавлев Π В , Карташов С А , Маусов Н К, Одегов Ю Г Персонал, словарь понятий и определений. — М Экзамен, 1999.

6. Завелъский М Г Экономика и социология труда. Курс лекций. — М., 1998.

7. Заяцъ Т А Регіональне відтворення робочої сили (методологія І практика регулювання). Автореф. дис. к. е. н. — К., 1997.

8. Казановський А В, Колот А М Соціальне партнерство на ринку праці. — Краматорськ. Нац. центр продуктивності, 1995.

9. Киреев В И Международная экономика. — М ИНФРА-М, 2000.

10. Колот А М Оплата праці на підприємстві, організація та вдосконалення.—К Праця, 1997.

11. Лебедев О Т, Канъковская А Р, Филиппова Т Ю Основы экономики. —СПб ИД "МиМ", 1997.

12. Левченко О Μ Підвищення якості трудового потенціалу. Автореф. дис. к. е. н. — Кіровоград, 1998.

13. Мандебура В О Рівень життя населення та механізми його регулювання. Автореф. дис. д. е. н. — К., 1999.

14. Мікловда В В Ринок праці та механізм його функціонування. Автореф. дис. к. е. н. —Львів, 1999.

15. Мокий Μ С, Скамай Л Г, Трубочкина М И Экономика предприятий. — М ИНФРА-М, 2002.

16. Петрова І Л Сегментація ринку праці та процес його регулювання. Автореф. дис. д. е. н. — К., 1998.

17. Петюх В М Рыночная экономика. — К Урожай, 1995.

18. Погорелое Η Η Нормирование труда в промышленности. — К Основы, 1991.

19. Поляков И А , Ремизов К С Справочник экономиста по труду. — 6-е изд., перераб. и доп. — М Экономика, 1998.

20. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Уряд, кур'єр. — 2002. — 28 груд. — № 244.