Сторінка
2

Особливості технологічних процесів

2. Техніко–економічні показники технологічних процесів

Рівень технології будь-якого виробництва впливає на його економічні показники, тому вибір оптимального варіанта технологічного процесу повинен здійснюватися виходячи з найважливіших показників його ефективності; продуктивності, собівартості і якості виробленої продукції.

Продуктивність — показник, який характеризує кількість продукції, виготовленої в одиницю часу.

Собівартість — сукупність матеріальних і трудових витрат підприємства в грошовому вираженні, необхідних для виготовлення і реалізації продукції. Така собівартість називається повною. Витрати підприємства, безпосередньо зв'язані з виробництвом продукції, називаються фабрично-заводською собівартістю. Співвідношення між різними видами витрат, що складають собівартість, являє собою структуру собівартості.

Усі витрати, необхідні для виготовлення продукції, поділяються на чотири основні групи:

1) витрати, зв'язані з придбанням вихідної сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, палива, води, електроенергії;

2) витрати на заробітну плату всього числа працівників;

3) витрати, зв'язані з амортизацією.

4) інші грошові витрати (цехові і загальнозаводські витрати на вміст і ремонт будинків, устаткування, техніку безпеки, оплата за оренду приміщень, оплата відсотків банку і т.д.).

При складанні калькуляції собівартості одиниці продукції застосовують видаткові норми по сировині, матеріалам, паливу й енергії в натуральних одиницях, а потім перераховують у грошовому виразі.

Співвідношення витрат по різних статтях собівартості залежить від виду технологічного процесу. Наприклад, у металургії при виробництві металів головними витратами є витрати на енергію (так, у виробництві алюмінію ці витрати складають 50% собівартості). У більшості ж хімічних процесів, особливо у виробництві продуктів органічного синтезу, полімерів і ін., найважливішою статтею собівартості служать витрати на сировину (близько 70%).

Частка заробітної плати в собівартості продукції тим нижче, чим вище ступінь механізації й автоматизації праці, його продуктивність.

Амортизація складає приблизно 3—4% собівартості і залежить від вартості устаткування, його продуктивності, організації роботи підприємства (відсутність простоїв).

Розрізняють основні витрати (на основні матеріали, технологічне паливо, енергію, покупні напівфабрикати, зарплату основних робітників) і витрати, зв'язані з обслуговуванням процесу виробництва і управлінням.

Аналіз структури собівартості необхідний для виявлення резервів виробництва, інтенсифікації технологічних процесів. Основними шляхами зниження собівартості при збереженні високої якості продукції є: ощадливе використання сировини, матеріалів, палива, енергії; застосування високопродуктивного устаткування; підвищення рівня технології.

Відповідно до методики оцінки якості промислової продукції встановлено сім груп показників якості.

Показники призначення, що характеризують корисний ефект від використання продукції по призначенню й обумовлюють область її застосування;

1. Показники надійності — безвідмовність, збережуваність, ремонтопридатність, довговічність (ресурс, термін служби) ;

2. Показники технологічності характеризують ефективність конструкторських і технологічних рішень, що забезпечують високу продуктивність праці при виготовленні і ремонті продукції (коефіцієнт збірності, коефіцієнт витрати матеріалів, питомі показники трудомісткості);

3. Показники стандартизації й уніфікації показують ступінь використання стандартизованих виробів і рівень уніфікації складових частин виробів;

4. Ергономічні показники враховують комплекс гігієнічних, антропологічних, фізіологічних, психологічних властивостей людини, що виявляються у виробничих і побутових процесах;

5. Естетичні показники характеризують такі властивості продукції, як оригінальність, виразність, відповідність стилю, середовищу і т.п.;

6. Патентно-правові показники, що характеризують ступінь патентоспроможності виробу в країні і за кордоном, а також його патентну чистоту;

7. Економічні показники, що відбивають витрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробів, а також економічну ефективність експлуатації. Економічні показники відіграють особливу роль: з їх допомогою оцінюють якість, надійність, ремонтопридатність продукції.

3. Структура технічних систем

Суспільне виробництво характеризується набором технологій, використовуваних галузями. Галузь, у свою чергу, можна розглядати як набір однорідних технологій з різними інтенсивностями їх застосування. Подібно тому, як галузі утворюють у народному господарстві тісно зв'язані блоки (комплекси), технології з'єднуються в більш-менш великі системи. Такі системи зв'язані зсередини потоками засобів виробництва, що для одних технологій являють собою продукти (відходи) виробництва, а для інших служать ресурсами.

Системою називається сукупність, утворена з кінцевої безлічі елементів, між якими існують визначені відносини. Елемент може одночасно бути системою менших елементів. Система може бути розділена на підсистеми різної складності.

Класифікація технологічних систем:

чотири ієрархічних рівні технологічних систем: технологічний процес, виробниче підрозділ, підприємство, галузь промисловості;

три рівні автоматизації: механізовані системи, автоматизовані й автоматичні;

три рівні спеціалізації: спеціальна технологічна система, тобто система, призначена для чи виготовлення ремонту виробу одного найменування і типорозміру; спеціалізована, тобто призначена для чи виготовлення ремонту групи виробі; універсальна система, що забезпечує виготовлення виробів з різними конструктивними і технологічними ознаками.