Сторінка
3
В міру розвитку і зміни технологічних зв'язків змінюється й організаційна структура системи управління ними. Наприклад, первісний цех видозмінюється в мануфактуру з послідовними технологічними процесами. В міру подальшого розвитку виробництва роль первісного цеху вже грають ділянки (рівнобіжне з'єднання) з однорідним устаткуванням. Звідси можна зробити наступні висновки:
1) організаційні структури управління є відображенням структур технологічних систем;
2) технологічні зв'язки первинні щодо організаційних;
3) технологічні процеси і їхні системи будуються за своїм законами, організація і керування виробництвом покликані забезпечити їхнє функціонування і розвиток.
Отже, знаючи об'єктивні закономірності розвитку технологічних систем, можна створити й оптимальну систему керування ними.
Отже, перераховані рівні управління (вертикальні зв'язки) утворяться на основі змінюваних послідовних і рівнобіжних зв'язків технологічних структур і відбивають їхню діалектичну єдність і протиріччя. В міру формування управлінського рівня відповідно до того чи іншого типу технологічних зв'язків слабшають і обриваються зв'язки іншого типу. Структуру системи керування формують технологічні зв'язки, найбільш сильні на даному рівні. Система управління повинна змінюватися разом зі зміною технологічних зв'язків, а саме управління повинне найбільше повно використовувати внутрішні закономірності науково-технічного розвитку технологічних систем. Недооблік взаємозв'язку технологічних і організаційних структур спричиняє істотні порушення у виробничій діяльності .
Висновок
У сучасній економічній науці приділяється велика увага дослідженню технологічних змін. Опубліковано багато робіт, присвячених вивченню різних інноваційних процесів, зрушень у галузевій структурі господарства, змін тих чи інших економічних пропорцій, що відбуваються під впливом НТП, і т.п.
У той же час, незважаючи на порівняно непогану вивченість багатьох приватних проблем, окремих явищ і процесів, зв'язаних із НТП, залишається недослідженим ряд глибинних взаємозв'язків і залежностей, що визначають структуру техніко-економічного розвитку, без розуміння яких окремі розробки приватних проблем не складаються в цілісне представлення про НТП.
Невивченість загальних закономірностей НТП виявляється, зокрема, у розриві, що зберігається, між макро- і мікрорівнем економічного аналізу. З одного боку, у дослідженнях окремих інноваційних процесів макроекономічний аспект обмежується звичайно аналізом впливу того чи іншого конкретного нововведення на макроекономічні показники чи вивченням загальної інноваційної активності в економіці (частоти появи нововведень і винаходів, швидкості їх практичного освоєння і поширення й інших середніх величин).
З іншого боку, вивчення структурних зрушень зосереджується, як правило, на розгляді змін у галузевих і міжгалузевих пропорціях, у співвідношеннях між першим і другим підрозділами суспільного виробництва, частинами національного доходу, що направляються на споживання і нагромадження, і інших макроекономічних параметрів. Що ж стосується взаємозв'язку тих чи інших структурних зрушень з поширенням відповідних нововведень, то в кращому випадку такий взаємозв'язок лише констатується, а в багатьох роботах узагалі не згадується.
Список використаних джерел
1. Анчишкин А. И. Наука. Техніка. Економіка. - М.: Економіка, 1986. - 215с.
2. Васильєва И. Н. Економічні основи технологічного розвитку. - М.: Банки і Біржі, 1995. - 165 с.
3. Глазьєв С. Ю. Економічна теорія технічного розвитку. М.: Наука, 1990. - 241 с.
4. Організаційно – економічні проблеми НТП /Під ред. Бялковской В.С. - М.: Вища школа, 1990. - 298с.
5. Бляхман Л. С. Економіка, організація керування і планування НТП. М.: Вища школа, 1991. - 228 с.
6. Дворцин М.Д. Основи теорій науково-технічного розвитку виробництва. М.: Изд. МИНХ ім. Г.В.Плеханова, 1988. — 251с.