Сторінка
4
Передбачені Комплексною програмою охорони довкілля зменшення розораності сільгоспугідь, заходи для зупинення процесів ерозії та падіння родючості грунтів знайшли відображення і в Концепції стабілізації та розвитку агропромислового комплексу області на 1999-2000 роки, затвердженій 3 грудня 1998 року на 3 сесії обласної Ради 23 скликання. Однак передбачені обома програмами заходи практично не фінансуються. Корінне поліпшення грунтів у 1998-99 роках з обласного бюджету не фінансувалося. Єдиним заходом з поліпшення родючості грунтів, який фінансувався з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, був пілотний проект поліпшення родючості грунтів з використанням біогумусу в сільгосппідприємстві "Пилявське" Тиврівського району. Невирішена проблема утилізації непридатних та заборонених отрутохімікатів, які знаходяться у власності сільськогосподарських підприємств, зростає ризик аварійних ситуацій, пов`язаних з їх недбалим зберіганням.
Найгострішою з невирішених екологічних проблем області є поводження з твердими побутовими відходами. Більшістю сільських рад області, як і передбачено Комплексною програмою охорони довкілля, визначено місця організованого складування неорганічних побутових відходів для власних потреб територіальних громад. Проте позбутися стихійних сміттєзвалищ не вдалося жодному району чи місту в області. Міські Ради міст Вінниці, Могилева-Подільського, Козятина та інших не забезпечили будівництво полігонів чи заводу з переробки твердих побутових відходів, оскільки ці заходи вимагають значних капіталовкладень. Передбачене Комплексною програмою створення об`єктів природно-заповідного фонду виконано у всіх районах області, виготовляється геоінформаційна система, котра має стати базою для формування регіональної екологічної мережі. Не завершені роботи зі створення Національного природного парку "Південне Поділля", оскільки після ожеледі 2000 року необхідно внести суттєві зміни в проект парку, що потребує часу на спеціальні наукові дослідження. Заплановані програмою обсяги робіт з лісовідновлення виконано лише підрозділами державного лісогосподарського об`єднання "Вінницяліс", щорічні об`єми лісорозведення через недостатнє фінансування знижуються. Найбільший вклад у розвиток екологічної освіти і виховання області внесли Вінницький державний технічний університети (відкрито спеціальність "Екологія", вивчено світовий досвід поводження з непридатними отрутохімікатами для підготовки регіональної програми з їх знешкодження), Вінницький аграрний університет (розроблено навчальний курс економіки природокористування, ведеться підготовка до міжнародної конференції з питань сталого розвитку агроекосистем), Вінницький державний педагогічний університет. Заходи з удосконалення системи управління природними ресурсами виконано в передбачених обсягах. Зокрема для переходу на нові принципи управління природними ресурсами на базі геоінформаційної системи і як основу моніторингу екологічного стану області створено топографічну карту-основу області масштабом 1 : 100000.
Основною причиною невиконання розділів Комплексної програми охорони довкілля Вінницької області, які потребували великих фінансових затрат, є недосконалість економічного механізму її реалізації. Залишився невиконаним п.3 рішення 13 сесії обласної ради 23 скликання від 30 січня 1998 року "Про Комплексну програму охорони довкілля Вінницької області" про спрямування на виконання програми коштів бюджету області в межах надходжень плати за спеціальне використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища. Існуючий економічний механізм природокористування за роки дії програми було суттєво вдосконалено, однак надходження до обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, - практично єдиного джерела фінансування Комплексної програми охорони довкілля області, - залишаються в порівнянні з фондами інших областей просто мізерними - в 2002 році очікується надходження в сумі 725 тис.грн. До 40% коштів обласного фонду, сплачених підприємствами до місцевих бюджетів, не перераховується в установленому порядку місцевими радами до обласного бюджету. Особливе місце в надходженнях коштів до фонду має займати Ладижинська ТЕС, найбільший забруднювач довкілля області, частка ТЕС в платі за забруднення природних ресурсів повинна перевищувати 50%. Однак за всі роки існування обласного природоохоронного фонду від Ладижиської ТЕС в цей фонд не надійшло ні однієї копійки. Визначені Комплексною програмою охорони довкілля довгострокові цілі й пріоритети для області є науково обгрунтованими і зберігають свою актуальність як пріоритети сталого розвитку області. Тому доцільно ці пріоритети закріпити в розроблюваній зараз Стратегії економічного розвитку регіону.
В подальшому основою економічного та організаційного механізму реалізації місцевих екологічних програм повинна бути ідея місцевих екологічних планів на захист довкілля. Детальна довідка про досвід Чечельницької селищної, Могилів-Подільської та Немирівської міських рад з впровадження місцевих екологічних планів представлена Вам у письмовому вигляді. Я хочу тільки наголосити, що ідея місцевих екологічних планів дуже важлива для нас в умовах обмеженого фінансування природоохоронних заходів, адже такий план по-перше дозволяє організувати природоохоронну діяльність територіальної громади як систему, хай невеличких, але послідовних дій в межах наявного фінансування, а по-друге стимулює окремих членів територіальної громади та місцеві підприємства сприяти поліпшенню довкілля власними силами чи то фінансовим, чи то трудовим вкладом, як це було зроблено у Чечельнику. Чечельницька селищна рада спільно з місцевою дитячою екологічною організацією "Відкасник" не лише впорядкувала наймальовничішу частину прибережної захисної смуги річки Савранки в межах Чечельника, а й розробила технічні та економічні рішення стосовно будівництва в районному центрі очисних споруд каналізації. Громада Чечельника першою на Вінниччині спробувала на практиці втілити екологічний план, в якому поєднуються екологічні, економічні та соціальні інтереси територіальної громади. Будівництво очисних споруд каналізації якраз є таким прикладом одночасного вирішення проблем економічних (створення нового підприємства, задіяння потужностей місцевих будівельних організацій), проблем соціальних (наявність каналізації суттєво поліпшує якість життя в даному населеному пункті) та проблем екологічних (захист від забруднення мальовничої притоки Південного Бугу). Державне управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області вважає поширення практики впровадження місцевих екологічних планів кращим напрямком формування регіональної екологічної політики. Адже екологічні біди Ладижина і Могилева-Подільського, Джурина в Шаргородському районі та Заозерного в Тульчинському районі, природні особливості Літинського і Ямпільського районів при начебто однаковому аграрному характері економіки цих районів не дозволять давати однакові рецепти подолання екологічних проблем. Повинно з`явитись в кожному районі, в кожній територіальній громаді власне бачення першочергових заходів поліпшення довкілля задля поліпшення якості власного життя. Місцевий екологічний план потрібен також на рівні конкретного підприємства, конкретного підприємця для подолання ними негативних наслідків їх власної господарської діяльності.
Завантажити реферат