Сторінка
2

Екологічна ситуація в Вінницькій області

На території області експлуатується 55 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 88,5 млн.м3/ рік. В 2002 році у двічі збільшено потужність очисних споруд ВАТ "Вінницький олієжиркомбінат". Продовжувалося будівництво очисних споруд в смт. Піщанці, вирішувалися питання про початок їх будівництва в м. Немирові та смт. Оратові. Пройшов екологічну експертизу проект ОСК в смт. Чернівцях. Одними з найбільш агресивних є стічні води підприємств по переробці молока. На Шаргородському молокозаводі проведено реконструкцію очисних споруд, на Жмеринському - виділено кошти на підключення до міських ОСК. Але на більшості підприємств цієї галузі питання очистки стічних вод не вирішується і вони здебільшого вивозяться на поля фільтрації. Покращенню якості поверхневих вод в значній мірі повинно сприяти упорядкування прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об'єктів. Однак, через відсутність коштів виконання проектних робіт та винесення в натуру прибережних захисних смуг річок та інших водойм практично не ведеться.

Залишається не вирішеною проблема утилізації відходів. Особливе занепокоєння викликають такі об'єкти як є полігон твердих побутових відходів м. Вінниці, що біля с. Стадниця Вінницького району, золовідвал Ладижинської ТЕС у с. Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об'єднанні "Хімром" у м. Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля с. Джурин Шаргородського району. Питання утилізації накопичених у м. Вінниці відходів фосфогіпсу не вирішуються через банкротство власника відходів - ВО "Хімром".

Справжньою загрозою для навколишнього природного середовища стають накопичені колишніми КСП заборонені, невідомі та непридатні до застосування пестициди. В процесі попередньої інвентаризації виявлено 790,8 т цих небезпечних відходів. У Чечельницькому районі склад отрутохімікатів, внаслідок підпалу, було повністю знищено вогнем. В Теплицькому районі зловмисниками кинуто в став декілька упаковок непридатних пестицидів, в результаті чого завдано значної шкоди водним живим ресурсам.

В області відмічається ріст загальної захворюваності населення у всіх районах і м. Вінниці. Загальна захворюваність збільшилась як серед дорослого населення, так і серед підлітків та дітей. Однак, за період, що аналізувався, не виявляється паралелізму між рівнями забруднення довкілля і рівнем захворюваності.

Стратегічним для області завданням є збільшення лісистості території з 14,2 до 20-25%. Пошкоджені внаслідок стихії 2000 року лісонасадження ослаблені, реальною залишається загроза масової появи шкідників та хвороб лісу. У південних районах шириться новий для області вид шкідника - американський білий метелик, личинка якого завдає все більш відчутної шкоди лісонасадженням та зеленим насадженням в населених пунктах. В 2002 році Хмільницькому та Іллінецькому районах виявлено два випадки лісових пожеж, причиною яких стало випалювання сухої рослинності. В результаті пошкоджено лісонасадження на площі 14 га.

У зв'язку із зменшенням фінансування, об'єми лісорозведення за останні роки скорочуються. Особливо це стосується створення полезахисних смуг. Разом з цим, в результаті переводу земель на яких розташовані полезахисні смуги із земель лісового фонду до сільськогосподарських, згідно нового Земельного кодексу України, ці лісонасадження опинилися під загрозою знищення. В той же час в області спостерігається водна ерозія ґрунтів, виникає необхідність у збільшені об'ємів лісорозведення.

З наростанням антропогенного впливу умови існування дикої фауни в її природному стані погіршуються, що веде до скорочення чисельності мисливських тварин. Так поголів'я лосів за 2002 рік скоротилося в порівняні з 2001 роком на 55 голів або на 63%. Скорочення спостерігається і серед інших звірів: козулі на 469 голів, кабана на 236 голів. Зменшилося також поголів'я хутрових звірів - на 29 тис. голів та пернатої дичини усіх видів на 26 тис. голів.

У 2002 році у порівнянні з 2001 роком збільшилася чисельність окремих видів тварин: бобра на 66%, оленя плямистого на 16 голів, байбака на 18 голів. Зростає чисельність зубра європейського. Станом на 1.01.2003 р. його поголів'я становило 126 голів, значно розширився ареал мешкання.

Природно-заповідний фонд області (станом на 31.12.2002р.) налічує 21 заказник, 10 пам'яток природи, 11 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 294 території та об'єкти різних категорій місцевого значення. За минулий рік площа природно-заповідного фонду збільшилась на 3135,88 га і становить 23760,57 га (0,89% від загальної площі області). Розширення територій ПЗФ відбулась за рахунок створення загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення "Згарський" (Літинський, Жмеринський райони), ландшафтного заказника місцевого значення "Дністер" (Муровано-Куриловецький район), ботанічних заказників місцевого значення "Гранітні скелі", "Урочище "Анциполівське" (Немирівський район).

Протягом 2002року виявлено ряд територій у Гайсинському, Немирівському районах на яких проводились дослідження з метою підготовки наукових обґрунтувань. На території окремих об'єктів природно-заповідного фонду ведеться господарська діяльність. З метою регулювання діяльності Державним управлінням екології та природних ресурсів на 10 об'єктів видано дозволи на спеціальне використання природних ресурсів (сінокосіння, випасання худоби, збір лікарської сировини ).

Для досягнення екологічної стійкості територій, протягом останніх років, важливим моментом є нарощування площ земель, що підлягають особливій охороні. Такими територіями є об'єкти природно-заповідного фонду, ліси, водні об'єкти, водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водних об'єктів, інші землі водного фонду, водно-болотні угіддя, сіножаті, пасовища, полезахисні лісові смуги, землі оздоровчого та рекреаційного призначення, а також землі історико-культурного призначення, що мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

Названі вище території ввійдуть до складу національної, регіональних та місцевих екологічних мереж. В першу чергу це природно-заповідний фонд (природні ядра), який покликаний забезпечувати збереження генетичного, видового, екосистемного та ландшафтного різноманіття.