Сторінка
1

Міжнародні природні ресурси, міжнародне співробітництво в галузі охорони природи, екологобезпечні впровадження у країнах світу

Вступ

У технологічного суспільства є два шляхи розвитку. Перший — чекати, поки катастрофічні невдачі не зроблять очевидними недоліки системи, її викривлення й самообмани. Другий — увести соціальний контроль і баланс, щоб виправити вади системи ще до того, як настане катастрофа.

М. Ганді

видатний індійський філософ і політик

На початку XXI сторіччя, коли людство пережи­ває надзвичайно складний період загрозливого розростання глобальної екологічної кризи й необхідно дбати про її нейтралізацію та ліквідацію, переходити до нової політики природокористування й нової філософії життя, найважливішими завданнями мають стати:

• безумовне здійснення конверсії свідомості й моралі (екологіч­ної конверсії) в планетарному масштабі;

• на базі цього — здійснення контролю за зростанням народона­селення (насамперед — у країнах, що розвиваються);

• збереження біорізноманітності, відновлення природних ресур­сів там, де це можливо, розширення заповідних територій до оптимального рівня;

• реалізація ресурсозберігаючих програм самоконтролю й само­обмеження як окремими особами, так і колективами людей, націями, державами й, зрештою, людською спільнотою;

• впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і техноло­гій виробництва енергії, промислових і продовольчих товарів, які завдають найменшої школи довкіллю (тобтотаких, щовиробляють найменшу кількість відходів і забруднень);

• розроблення та ефективне впровадження нових технологій пе­реробки відходів (особливо синтетичних — поліетиленів, пластмас, поліхлорвінілів, поверхнево-активних речовин тощо) із доведенням ККД до 100 %.

1. Міжнародні природні ресурси

Природоохоронні проблеми не знають національних кордонів. Через кордо­ни держав повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруд­нюючих речовин, зокрема сірчистий ангідрид — джерело кислотних дотів. Транскордонні ріки, котрі протікають по території кількох держав, також є джерелами перекидання забруднень з однієї країни в іншу. Промислова або інша діяльність суміжних країн тією чи іншою мірою виливає на стан приро­ди: захворювання лісів, забруднення морів тощо. Широке використання в промисловості та в побуті фреонів руйнує озоновий шар всієї планети. Виру­бування лісів, нафтове забруднення Світового океану та масове спалювання органічного палива є причиною порушення газового балансу в атмосфері, збільшення вмісту в ній вуглекислого газу, а в перспективі — зниження вмісту кисню, що може зумовити глобальну зміну клімату та інші негативні наслідки. При цьому страждають не лише винуватці цих змін, але й усе населення Землі.

Таким чином, екологічні проблеми є міжнародними і вимагають міжна­родного співробітництва.

Переважна більшість природних ресурсів, таких як вода, корисні копа­лини, ліс, тепло, опади тощо, розподіляється вкрай нерівномірно, і без взає­мовигідного обміну ними жодна країна світу, навіть найбільша і найбагатша, не може нормально розвиватися.

Крім національних ресурсів, котрі повністю знаходяться під сувереніте­том тієї чи іншої країни, існують багатонаціональні ресурси, тобто ресурси прикордонних рік, мігруючих тварин та птахів, внутрішніх морів та озер, на берегах котрих мешкають народи різних країн.

Існує також багато міжнародних природних ресурсів, котрі не належать якійсь конкретній країні, а є спільними. Це, насамперед, ресурси Світового океану, що виходять за межі територіальних вод, ресурси атмосферного по­вітря, Антарктиди та космосу. Особливо велике значення для людства мають ресурси Світового океану як сукупність океанів та пов'язаних з ними морів.

Значення Світового океану величезне і невпинно зростає в зв'язку з виснаженням природних ресурсів суші. Світовий океан формує клімат плане­ти, є джерелом атмосферних опадів та поглинає надлишок вуглекислого газу в атмосфері. Внаслідок життєдіяльності океанських рослинних організмів, переважно фітопланктону (сукупність рослин, завислих в повітрі, як прави­ло, мікроскопічних водоростей), утворюється понад 50 % кисню. Риба та інші морські істоти складають 1 % продовольства, що споживається людством.

Океан є зручним транспортним шляхом, що зв'язує країни та континен­ти, він забезпечує чудові умови для відпочинку та туризму.

З кожним роком поширюється видобуток корисних копалин, зокрема нафти, сірки, золота, з дна шельфової зони. Є можливість видобувати фос­форити, кам'яне вугілля та інші ресурси.

З плином часу буде зростати значення Світового океануяк сховища води, використовуваної для санітарно-гігієнічних та виробничих потреб після опріснення, а також джерела енергії. Приливи та відливи, різниця темпера­тур на поверхні та в глибині океану в екваторіальній зоні, морські течії та хвилі — це нескінченне джерело відносно чистої енергії, котра, однак, за існуючих технологій є ще дорогою.

Вода містить понад 60 хімічних елементів, але більшість з них — малої концентрації, що робить поки що економічно нерентабельним їхній видобу­ток, та коли ці елементи вичерпаються на суші, доведеться розпочинати видобування морських запасів, при цьому особливо заслуговує на увагу здатність морських організмів до концентрації цих речовин у своїх тілах. Наприклад, у водоростях накопичуються залізо та йод, в кістках риб — сви­нець, цинк, мідь тощо.

Нині третина кухонної солі, що видобувається у всьому світі, отримуєть­ся з морської води. З неї видобувають також бром, магній. Якщо ж вчені зможуть знайти економічно прийнятні способи розробки марганцевих конк­рецій (мінеральних утворень у вигляді грудок круглої форми, поширених на дні океану і котрі містять, крім марганцю, ряд інших металів), то загроза сировинного голоду буде відсунута на декілька тисячоліть.

Значні багатства містяться в надрах Антарктиди, однак важливіше збе­регти її у недоторканому вигляді для наукових досліджень вченими всіх країн.

Можна передбачити,що в майбутньому все більш широко будуть вико­ристовуватися не лише енергетичні, але й матеріальні ресурси космосу, зо­крема Місяця, астероїдів, метеоритів тощо. Проте всі ці океанські, космічні та інші широкомасштабні проекти можуть бути перетворені в життя лише за умови розв'язання енергетичної проблеми, пов'язаної з необхідністю попе­редження теплової кризи та порушення екологічної рівноваги в біосфері.

2. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи

При використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є наявність та дотримання міжнародних домовленостей. Їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом, а не протиборством. Та й розвідка, раціональний видобуток і використання невідновлюваних ресурсів, охорона та відтворення відновлюваних ресурсів, в міру їх вичерпання та забруднення все більше будуть перетворюватися з внутрішньої справи кожної країни в загальнолюдську проблему забезпечення виживання.