Сторінка
2

Міжнародні природні ресурси, міжнародне співробітництво в галузі охорони природи, екологобезпечні впровадження у країнах світу

Вирішення проблем оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення експериментів, об­ладнання, яких багато країн, особливо тих, що розвиваються, не мають. Багатьом країнам є чому вчитися одній в одної.

Найбільші проблеми постають при сумісному використанні запасів риби та мігруючих тварин і пташок, адже для біогеоценозів не існує державних кордонів. Внаслідок цього виникає багато проблем, коли тварини, котрі зна­ходяться під охороною на території однієї країни, стають об'єктом промислу на території іншої.

Це проблема не лише екологічна, але й економічна, оскільки виходить, що країна-споживач отримує додатковий прибуток за рахунок того, що краї­на-охоронець витрачає кошти на охорону і відмовляється від здобичі заради збереження гаснучого виду. Внаслідок цього зростає і політична напруженість у стосунках між країнами. Вирішити конфлікт можна прийняттям відпо­відної двосторонньої угоди.

Часто виникають конфлікти, викликані браконьєрством, в так званих економічних зонах тих чи інших країн. В 60-х роках прибережні країни стали встановлювати, крім територіальних вод (12 миль від берега), що зна­ходяться під повним державним суверенітетом, ще й 200-мильну економічну зону з вільним судноплавством, але обмеженим видобутком біологічних ре­сурсів за ліцензіями, що містять квоти, тобто допустиму кількість улову.

Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітниц­тва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсо­лютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси. Навіть у пінгвінів Антарк­тиди в печінці виявлено ДДТ - дуже стійку отруту, майже всюди заборонену для використання.

У навколоземному просторіза останні роки різко зросла кількість відходів земного походження — контейнерів зі сміттям, відпрацьованих космічних апаратів тощо, котрі спричиняють труднощі в роботі астрономів, зв'язківців, метеорологів, підвищують небезпеку космічних польотів.

Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару. За деякими розрахунками виходить, що американському апарату багаторазового викори­стання "Спейс ІІІаттл", котрий працює на твердому паливі, достатньо кількасот разів за 4—5 років полетіти в космос, щоб озоновий шар повністю зник. Найбільш екологічно чистою з усіх космічних засобів є російська ракета-носій "Енергія", пальним якої є кисень, вуглеводневе пальне та водень. Вона в декілька тисяч разів слабше впливає па озоновий шар, ніж "Спейс ІІІаттл".

Внаслідок вивчення Місяця та навколомісячного простору за допомогою американських космічних кораблів "Аполлон" сталося забруднення місячної атмосфери вихлопними газами, їхня маса стала дорівнювати масі місячної атмо­сфери (близько 10 т), тобто можна стверджувати, що утворився новий атмо­сферний шар. Безумовно, таке втручання в розвиток планет таїхніх супут­ників може мати найнесподіваніші наслідки в майбутньому.

Важливою проблемою сьогодення є забруднення Світового океану наф­тою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, кон­тейнерами з радіоактивними відходами та затонулими реакторами і боє-зарядами атомних підводних човнів.

Нарешті, існування всієї біосфери залежить від того, чи зможуть люди запобігти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної (існу­ють проекти навмисного знищення озонового шару над територією ворога) воєн. Кожна з цих воєн може викликати невідворотні екологічні зміни.

Таким чином, зростаючий вилив людської діяльності на довкілля ви­кликає небажані зміни в природному середовищі: забруднення повітряного басейну, океанів, виснаження природних ресурсів у всесвітньому масштабі. А порушення екологічної рівноваги завдає величезної шкоди генофонду всього живого, зокрема людини. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпе­чували б розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли 6 збереженню екологічної рівноваги.

Рішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співро­бітництва, здійснюваного на двосторонній і багатосторонній основах. Форма­ми такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій, що координують спільні зусилля з охо­рони природи; укладання офіційних договорів та угод, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій ("зелених" та "екологістів").

Історія міжнародної екологічної співпраці почалась понад 100 років тому. У 1875 році Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. В 1897 році Росія, Японія, США уклали угоду про спільневикористан­ня і охорону морських котиків у Тихому океані.

Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в 1902 році в Парижі про охорону птахів, корисних для сільського господарства. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів "шкідливих" птахів В 1950 р. в Парижі була підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів. У межах міжнародного співробітництва в га­лузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. До їхнього числа належать спільні інженерні й технічні розробки з питань охорони атмосфери від промислових викидів, запобігання забруднень під час сільськогосподарських робіт, збере­ження дикої флори і фауни, створення заповідників та ін.