Сторінка
1

Дипломатичне листування, практичне завдання

Завдання:

1.Дипломатичне листування.

2.Оформити реквізити, користуючись такими даними:

а) гриф «затверджую»: Львів, головний бухгалтер, оптове, «Спорттовари», управління, роздрібне.

б) гриф «погоджую»: шахта, виробничий, «Кривгірмет», об’єднання, видобуток, «Юзівська», залізна, начальник, руда, Матвійчук Н.О.

3. Зареєструвати довідку про місце навчання.

4. Оформити акт передачі справ інспектором з кадрів ВАТ «Бичарнівського лісокомбінату».

1. Дипломатичне листування

Дипломатичне листування є надзвичайно важливим аспектом багатогранної по­всякденної дипломатичної практики. Як одна із складових дипломатичної роботи, що розкриває сутність останньої, воно вимагає від виконавця високої майстерності, фахового досвіду, бездоганного знання специфіки виконуваної справи.

При підготовці будь-якого дипломатичного документа необхідне добре знання питання, про яке йдеться в документі: його історії, стану проблеми на момент складання документа, юридичних, зовнішньополітичних аспектів проблеми.

Дипломатичне листування є досить консервативною сферою дипломатичної практики, тому, як правило, воно передбачає дотримання традиційних правил дипломатичного протоколу. Вироблені протягом тривалого історичного часу, ці правила є загальноприйнятими в міжнародній дипло­матичній діяльності і їх слід розглядати як обов'язкові для використання. Порушення правил ведення дипломатичного листування може призвести до загострення стосунків між сторонами.

На думку відомого британського спеціаліста в галузі дипломатичного протоколу Рональда Барстона, існує чотири основних види документів для ведення дипломатичного листування. Це — ноти, листи, меморандуми,послання та пам'ятні записки. Такий підхід фактично збігається з точкою зору не менш відомих російських знавців дипломатичного протоколу Ф. Ф. Молочкова та А. П. Борункова, праці яких є загаль­новизнаними і використовуються як посібники в дипло­матичних навчальних закладах багатьох країн світу.

Надзвичайно суттєвим компонентом дипломатичного листування є мова, якою складаються дипломатичні доку­менти. Формально міністерство закордонних справ та посольство мають право вести дипломатичне листування мовою своєї країни. Проте, це може спричинити труднощі для адресата з перекладом і, таким чином, загальмувати чи навіть зашкодити вирішенню порушуваного в дипломатич­ному документі питання. Щоб уникнути такої ситуації, можливе застосування двох загальновідомих варіантів: по-перше, за домовленістю із міністерством закордонних справ або посольством дипломатичне листування може вестися будь-якою третьою мовою, наприклад англійською чи фран­цузькою; по-друге, дипломатичне листування може здійс­нюватися мовою своєї країни, з додаванням до кожного документа його неофіційного перекладу. Ведення посольст­вом дипломатичного листування мовою країни перебування, звичайно, не можна розглядати як помилку. Проте посоль­ству необхідно виявляти обережність у тих випадках, коли в країні перебування існує не одна, а кілька офіційних мов (Канада, Бельгія, Швейцарія, Індія, Нігерія тощо). Ведення листування лише однією із цих мов може в певних політичних ситуаціях призвести до ускладнень у взаємовідносинах між країнами.

Дипломатична документація держав є досить різноманіт­ною. Значну частину u становлять документи, що мають виключно відомчий характер. Окрему категорію становлять дипломатичні документи, за допомогою яких здійснюються офіційні зносини між державами і в яких викладається їхня позиція з тих чи інших питань міжнародного життя. Частина таких документів з тих чи інших причин має конфіденційний характер (у дипломатичній практиці зустрічаються навіть «усні послання» та «усні заяви», тексти яких зачитуються, але не передаються адресату).

Значна кількість дипломатичних документів не публі­кується взагалі з огляду на малозначущість питань, які в них порушуються.

Проте переважна більшість дипломатичних документів, особливо тих, що стосуються важливих питань міжнародного життя, обов'язково оприлюднюються в ЗМІ, і саме за ними можна оцінювати пріоритети і головні напрями зовнішньої політики тієї чи іншої країни.

Крім дипломатичного листування, важливими формами дипломатичної діяльності держав є: участь у міжнародних конгресах, конференціях та нарадах, тобто в періодичних зустрічах представників держав на різних рівнях; підготовка і підписання міжнародних договорів та угод — багатосторонніх чи двосторонніх, які регламентують найрізноманітніші питання міжнародних відносин; постійне представництво держави за кордоном, що здійснюється її посольствами і місіями, ведення ними політичних та інших переговорів із дипломатичним відомством країни перебування; участь пред­ставників держави в діяльності міжнародних організацій — універсальних та регіональних; висвітлення у ЗМІ позиції уряду з тих чи інших зовнішньополітичних питань, публікація офіційної інформації, офіційне видання міжнародних актів та документів.

Листи до ділових партнерів з далекого зарубіжжя, як і листування між ними самими, оформляють за іншими правилами ніж службові листи. Є міжнародні стандарти (ISO) на основні документи, в тому числі й на комерційні листи.

Листи до іноземних ділових партнерів надсилають, аби заявити про існування своєї фірми (підприємства), поінформувати про продукцію, що випускається, та надання послуг, про участь у торговельній діяльності, у вирішенні питань, пов'язаних з постачанням, ціноутворенням, фор­мами розрахунків, відрядженнями, підготовкою фахівців тощо.

Від якості підготовки та оформлення ділового листа значною мірою залежить рівень спілкування адресата з автором. Тому, над­силаючи листа до іноземного ділового партнера, необхідно врахо­вувати все: від надписання конверта й добору бланка до складання й оформлення власне листа.

2. ЗАТВЕРДЖУЮ:

Головний бухгалтер

львівського оптово-

роздрібного управління

«Спорттовари»

(підпис) Борик В. В.

15.03.2006

ПОГОДЖУЮ:

видобуток залізної руди

з шахти «Юзівська»

Начальник виробничого

об’єднання «Кривгірмет»

(підпис) Матвійчук Н.О. 18.05.2006

3.