Сторінка
1

Міжнародне співробітництво бібліотек. Поточні проблеми бібліотекознавства

Міжнародне співробітництво бібліотек має давні традиції. Починалося воно з міжбібліотечного обміну книжками і бібліографічною продукцією.

В наш час, в умовах формування всесвітнього інформаційного простору на фунті інформаційної технології, воно набуває все більшого значення. Співробітництво в галузі бібліотечної діяльності є неодмінною умовою подальшого розвитку країн на фоні поглиблення економічних, культурних, політичних, освітніх взаємовідносин.

Основним напрямами міжнародного співробітництва в бібліотечній сфері є обмін науковою, технічною, економічною інформацією і документами, партнерство в створенні і застосуванні міжнародних інформаційних систем, творчий обмін співробітниками і студентами.

Формою єдності та консолідації професійних кадрів є професійні асоціації в бібліотечно-інформаційній сфері. Асоціація (від латинського «associo» - з'єдную, зв'язую) - це об'єднання, спілка, угрупування, створене для досягнення спільної мети.

Професійні об'єднання існують більше ста років. За станом на 1990 рік було зареєстровано : 76 міжнародних, 511 національних бібліотечних, інформаційних та архівних діючих асоціацій, їх діяльність має велике професійне і соціокультурне значення. Виконуючи, перш за все, завдання професіоналізації бібліотечно-інформаційних фахівців, вони вирішують багато питань, пов'язаних з науковими дослідженнями в галузях соціально-комунікативної сфери, забезпечують умови для поліпшення бібліотечно-інформаційного обслуговування суспільства, видання професійної літератури, інформування громадськості про бібліотечну професію та ін.

За трактовкою В.С.Пашкової соціальна система асоціації складається з таких компонентів: людина (інтереси, здібності, цінності та очікування членів асоціації); процес (поведінка, установки та взаємодія на різних рівнях організації) ; структура (формальні механізми та системи асоціації, що спрямовують її діяльність на реалізацію цілей асоціацій й інтересів її членів); середовище ( зовнішні умови функціонування асоціації).

Професійні асоціації (на відміну від непрофесійних) - складова частина професії. Участь в них вимагає високого рівня підготовки фахівців.

Склалися певні підходи до класифікації існуючих професійних об'єднань: за видами членства (бібліотечно-інформаційні установи; окремі представники професії; бібліотечно-інформаційні установи та окремі представники професії); за категоріями установ; за кваліфікацією осіб; за територіальним або географічно-політичним розподілом та ін.

Найбільш логічним підходом до класифікації вважається поділ професійних об'єднань за територіальним охопленням: всесвітні (міжнародні - ІФЛА, FID), континентальні, регіональні, національні (Українська бібліотечна асоціація, Американська бібліотечна асоціація) та місцеві.

Всі підходи уявляються досить умовними і , в деякій мірі обмежені завданнями класифікації або певних досліджень.

Національні бібліотеки стали головним елементом механізму співробітництва бібліотек на міжнародному рівні. Вони представляють свою державу і очолюють участь своїх бібліотек в міжнародних бібліотечних організаціях, програмах. Формою їх участі є безпосереднє входження до всесвітніх і регіональних мереж та систем, участь в банках бібліотечних та інформаційних організацій, пряма взаємодія з закордонними бібліотеками. Важливою є участь НБ в реалізації основних програм Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій і закладів (ІФЛА), праця по стандартизації в області бібліотечної справи в межах міжнародної організації по стандартизації (ІСО), впровадження стандартів ІСО в практику роботи бібліотек своїх країн. Участі НБ в процесах міжнародного співробітництва бібліотек необхідний офіційно-державний рівень.

Але в наш час зростає потреба в поширенні міжбібліотечних зв'язків на регіональному і низовому рівнях на двосторонній основі.

В останні роки найбільш важливими аспектами для рішення на міжнародному рівні вважаються проблеми вибору національної (з урахуванням різних умов економічного стану держави, характеристик інформаційної індустрії, системи законодавства в області інтелектуальної власності і т. ін.) і міжнародної інформаційної політики.

Найбільш плідно співробітництво бібліотек здійснюється під егідою ЮНЕСКО в межах Загальної інформаційної програми, метою якої є допомога окремим країнам в розробці їх національної інформаційної політики. Крім того найбільш вдалими прикладами подібних програм з'являються: Інформаційна система атомної енергетики МАГАТЕ, Банк промислової і технічної інформації (ООН), Міжнародна система обміну технічною інформацією. Загальні риси цих програм можна визначити як: доступу і ефективність застосування інформації, належна взаємодія з національними системами та службами; орієнтація на розвиток і кооперацію зусиль усіх соціокомунікативних структур при провідній ролі інформаційних систем і служб.

Поточні проблеми бібліотекознавства

Однією ж найважливіших проблем розвитку сучасної культурної сфери є подолання кризи, яка спостерігається у діяльності бібліотек. Вихід із кризи уявляється можливим за умови вироблення науково-обгрунтованої стратегії розвитку бібліотек та їх діяльності, подальшої розробки теоретичних підвалин. Враховуючи суто теоретичний характер теми, вважаю необхідним у межах доповіді на пленарному засіданні зупинитися на деяких вузлових моментах:

1 - обумовленість виходу бібліотекознавства у більш широку соціально- інформаційну сферу;

2 - характеристика головних напрямів у розвитку бібліотекознавства в сучасних умовах;

3 - взаємозв'язки науки, освіти з практикою.

Рух бібліотекознавства по шляху теоретизації має сприяти формуванню нового професійного світогляду. Бібліотекознавство має стати перетворюючою силою в межах бібліотечної практики.

Очевидно, що вирішення фундаментальних і прикладних проблем бібліотекознавство не можливе тільки в його власних межах і потребує виходу в сферу методології і більш широку сферу інших дисциплін.

Бібліотечно-інформаційне середовище невід'ємне від людської діяльності, оскільки воно є хранителем, нагромаджувачем і передавачем пізнавально-інформаційних моделей, дій, культури в цілому як практично перетворюючої діяльності суспільства. Ця її сутнісна функція набуває в наш час першорядного значення і посилюється появою новітніх технологій фіксації інформації.