Сторінка
3

Роль і значення прямих іноземних інвестицій та їх активи

Витрати виробництва. Що нижче витрати виробництва у країні, то більше обсяги імпорту прямих інвестицій, і навпаки, зростаючі витрати виробництва у країні, що приймає, зменшують обсяги імпорту прямих інвестицій.

Рівень захисту внутрішнього товарного ринку. Оскільки імпорт капіталу є альтернативою імпорту товарів, то за високих рівнів митного та іншого захисту внутрішнього товарного ринку країни збільшується імпорт прямих інвестицій, і навпаки, низький рівень захисту внутрішнього товарного ринку країни спричинює зменшення імпорту прямих інвестицій.

Розмір ринку. Що більше розмір внутрішнього ринку країни, то більше обсяг імпорту прямих інвестицій, і навпаки, малий розмір внутрішнього ринку країни не стимулює імпорт прямих інвестицій.

Зазначимо, що на рівень експорту та імпорту прямих інвестицій впливають експортна орієнтація промисловості, що базується на іноземних прямих інвестиціях, а також певні урядові програми економічного розвитку.

Як видно, чинники, що визначають експорт та імпорт прямих інвестицій, багато в чому збігаються, що спричинює потік перехресних інвестицій. Переваги в розвитку НДІКР, рівень кваліфікації робочої сили, переваги в рекламі, що відбиває накопичений досвід міжнародного маркетингу, і розмір корпорації є одночасно чинниками як експорту, так і імпорту прямих інвестицій. Економіка масштабу, високий рівень концентрації виробництва і потреба у природних ресурсах, навпаки, є чинниками експорту, але не імпорту прямих інвестицій. Потреба в капіталі, значна кількість національних філій, низькі витрати виробництва, високий захист внутрішнього ринку і його значний розмір, у свою чергу, є чинниками імпорту прямих іноземних інвестицій.

3.14. Аналіз обсягів і ефективної дії прямих іноземних інвестицій

Економічна ефективність здійснення прямих іноземних інвестицій узагальнено визначається впливом міжнародного руху капіталу на прибутки власників капіталу.

Для визначення і відображення дії цього впливу використано графічний метод його аналізу (рис. 8).

Нехай основною і єдиною причиною міжнародного руху капіталу є різна прибутковість від його вкладення в різних країнах. Нехай у світі є країна 1 і країна 2, які мають у своєму розпорядженні капітал у розмірі відповідно КА і АК'. Разом обидві країни володіють капіта-лом КК'. Прямі S1 і S2 показують зростання вартісного обсягу виробництва залежно від обсягів вкладення капіталу відповідно у країнах

1 і 2. Якщо міжнародного руху капіталу немає, то країна 1 інвестує весь наявний у неї капітал усередині країни й одержує прибуток на капітал (наприклад, відсоток, дивіденд та ін.) у розмірі КС, а країна

2 також від свого внутрішнього інвестування одержує прибуток K'D.

Обсяг виробництва країни 1 за допомогою цього капіталу скла-дається з сегментів: а + b + c + d + є + f, де а + f — це прибуток влас-ників капіталу.

Інші складові являють собою прибуток власників від інших чин-ників виробництва, таких як земля і праця.

Обсяг виробництва країни 2 складається із сегментів i + j + k, де j + k — це прибуток власників капіталу, а інші складові являють собою прибуток власників від інших чинників виробництва.

Якщо КС < K'D, то це означає, що прибутковість вкладення капіталу у країні 1 нижча, ніж у країні 2. Припустимо, що обидві країни зняли обмеження на вільне пересування капіталу. Оскільки прибут-ковість інвестицій у двох країнах різна, частина капіталу AB переміститься з країни 1 у країну 2, у результаті чого прибутковість в обох країнах дорівнюватиме BR.

З одного боку, обсяг виробництва за допомогою капіталу, що залишився у країні 1 та інвестований у країну 2, становить суму а + Ь + + с + d + є +f+h. Тут а + Ь + с + d— це продукт, що створюється за рахунок інвестицій усередині країни l,a.h+e +/— те саме, але за рахунок інвестицій у країну 2.

При цьому в результаті продуктивнішого використання капіталу за рахунок його інвестування у країну 2 (що позначилося на зростанні прибутковості його вкладення з КС до KE—BR) сукупний продукт, вироблений за допомогою того ж обсягу капіталу, виявляється більшим за початковий на розмір сегмента h. Прибуток власників капіталу зростає до рівня а + Ь + d + є +/+ h. Водночас прибутковість інших чинників виробництва скорочується до сегмента с.

З іншого боку, приплив капіталу з країни 1 у країну 2 призвів до зниження прибутковості вкладення капіталу в ній із K'D до K'F—BR. Однак водночас за рахунок інвестування як свого капіталу, так і іноземного, що прийшов із країни 1, у країні 2 збільшився обсяг внутрішнього виробництва з i+j + k до i+j + k+g+h+e +/.

Однак сегменти h + є +/ є продуктом, отриманим за рахунок іноземного капіталу, який треба віддати у вигляді прибутків іноземним інвесторам із країни 1. Звідси чисте зростання внутрішнього виробництва складе тільки сегмент g. Через падіння прибутковості від вкладення капіталу в країні 2 прибутки власників капіталу в цій країні скоротяться з j + к до к, а прибутки власників інших чинників виробництва збільшаться з і до і +j + g.

У результаті переміщення капіталу з однієї країни в іншу сукупний обсяг виробництва збільшився від [а+b + c+d + e +f\ + [к +j + + i]j\o[a + b + c + d] + [e +/+ g + h + i+j + к].

Тобто це зростання зумовлене додаванням сегментів g + h, із яких h належить країні 1 і виникає завдяки ефективнішому використанню капіталу країни 1 у результаті його інвестування у країну 2, a g належить країні 2 і виникає за рахунок збільшення обсягу капіталу, що перемістився у країну 2 із країни 1.

Отже, міжнародний рух капіталу, як і міжнародне переміщення товарів, приводить до збільшення сукупного світового виробництва за рахунок ефективнішого перерозподілу і використання чинників виробництва. При цьому у країні, що вивозить капітал, прибутки власників капіталу збільшуються, а прибутки власників інших чинників виробництва (насамперед праці і землі) скорочуються. У країні, що ввозить капітал, прибутки власників капіталу зменшуються, а прибутки власників інших чинників виробництва збільшуються.

Оцінка прямих іноземних інвестицій. Оцінити обсяги прямих інвестицій в історичній ретроспективі практично неможливо. Це пов'язано як із відсутністю національної статистики прямих інвестицій, так і з істотними розбіжностями в їх визначенні і композиціями, прийнятими в різних країнах. Історичні дані про прямі інвестиції існують тільки як окремі приклади. У наш час усі прямі іноземні інвестиції оцінюються в поточних ринкових цінах. Це означає періодичну переоцінку активів і пасивів порівняно з початковою ціною у момент їх придбання. Багато статистичних видань містять інформацію про прямі інвестиції в історичних цінах і в поточних ринкових цінах. При цьому для перерахунку використовуються поточні котирування акцій підприємств з іноземними інвестиціями на найбільших фондових біржах. Найповніші дані про щорічні прямі зарубіжні інвестиції містяться у зведеному платіжному балансі всіх країн світу, що випускає щорічно МВФ. Через те, що до мандату МВФ у початковому періоді його діяльності не входило спостереження за міжнародним рухом капіталу, ця статистика з'явилася у більш-менш повному вигляді тільки з початку 70-х років XX ст. Докладні дані про американські прямі інвестиції за рубежем публікує департамент торгівлі США. Найбільший аналітичний інтерес становлять дані про щорічний вивіз і ввіз прямих інвестицій, а також про накопичувальний (кумулятивний) підсумок їх вивозу і ввозу впродовж кількох років.