Сторінка
2
У цих умовах основні функції організованого ринку — бути індикатором загальноекономічної кон'юнктури і регулятором переливання капіталів — українські біржі виконувати не можуть. Для цього потрібна наявність об'єктивних передумов: здійснення приватизації, структурна перебудова, відновлення основних фондів та ін. Поки не буде створено цих передумов, фінансовий ринок так і залишиться псевдоринком.
Така економічна ситуація аналогічно вплинула і на формування функцій інших інститутів фінансового ринку, які у розвинених країнах об'єднуються під загальною назвою "неорганізованийринок". В Україні такі інститути, як і біржі, перебувають на стадії початкового формування, виконуючи функції міжбіржового переливання капіталів. Отже, відмінностей між організованим і неорганізованим ринками не існує, усі інститути виконують однакові функції.
Водночас з погляду можливостей диверсифікації операцій інвестиційні інститути є більш гнучкими структурами порівняно з фондовими біржами і відділами. їх гнучкість пов'язана з офіційним (на відміну від фондових бірж) комерційним статусом. Найчисленнішою категорією інвестиційних інститутів є фінансові брокери — посередники фондового ринку.
Більшість фінансових брокерів спочатку були торговими посередниками, які згодом диверсифікували свої операції або переорієнтувались остаточно на фінансовий ринок. Лише окремі брокерські фірми з моменту виникнення були зареєстровані як суто фінансові посередники, наприклад, найбільші нині "Брокінвест-сервіс" і "Фінвест" у Росії, що виконують уже функції дилерів. В Україні до таких фірм належать концерн "Омета" та інвестиційна філія акціонерного банку "Інко". Таким чином, процес виникнення інвестиційних інститутів із середовища торгових посередників у цілому повторює шлях розвитку фондових бірж і відділів на основі еволюції системи товарних бірж.
Багато фінансових брокерів, які нагромадили достатній капітал і досвід в операціях із цінними паперами, фактично стали дилерами, купуючи папери за власний рахунок з метою їх подальшого перепродажу. Бро-кери-дилери широко практикують також арбітражні операції в межах первинного розміщення біржових акцій. Однак основне джерело прибутку брокерських фірм — комісійні від первинного розміщення біржових акцій на основі аукціонного принципу. Аукціони брокерських фірм зви-
чайно ефективніші, ніж відповідні аукціони фондових бірж і відділів унаслідок тісних зв'язків брокерів з виробничим сектором, вибору вдалого часу торгів з урахуванням наявності платіжних коштів у підприємств та інших чинників. Це забезпечує вищий курс акцій на брокерських аукціонах порівняно з їх курсом пропозиції на фондових біржах і, отже, вагомі суми комісійних брокерам.
Водночас майбутнє акціонування великих підприємств, що не мають досвіду розміщення цінних паперів, а також створення акціонерних товариств викликають настійну потребу у швидкій реалізації великих партій цінних паперів. Такі функції можуть виконувати потужні броке-ри-дилери або їх консорціуми. Приклади створення дилерської мережі вже є: функціонує єдина мережа позабіржового ринку цінних паперів "EL=BIS", що об'єднала брокерські фірми з різних регіонів Росії, України та інших країн СНД. Через цю мережу можна здійснювати купівлю-продаж цінних паперів на біржах і позабіржовому ринку названих країн. На основі об'єднання мереж "EL=BIS" і "Система" створено перший консорціум брокерів-дилерів з первинного розміщення великих пакетів акцій.
Спостерігається також інтенсивне засновництво інвестиційних компаній. Створено найбільші, з оголошеними мільярдними капіталами Військово-промислову інвестиційну компанію (Москва), фінансову компанію "Чинник" (Київ), "Сибірський союз" (Новосибірськ), "Далекосхідний союз" (Хабаровськ). В Україні створено великі акціонерні комерційні банки: "Всеукраїнський акціонерний банк", "Градобанк", Український банк "Відродження", банк "Українська фінансова група", АКБ "Геосантрис" та ін. Бум створення інвестиційних компаній і комерційних банків зумовлений швидкою мобілізацією великих капіталів, збільшенням їх у торгово-посередницькій діяльності та використанням коштів для подальшого приватизаційного викуповування державних підприємств. Зазначимо, що мобілізація капіталів через інвестиційні компанії вигідніша, ніж банківський капітал.
Аналогічну мету — акумуляцію ресурсів для приватизаційного викупу — мають також інвестиційні фонди, які залучають заощадження населення через емісію акцій з невеликою номінальною вартістю. З огляду на таке цільове спрямування інвестиційних компаній і фондів доходимо висновку, що на перших етапах своєї діяльності вони не сприятимуть підйому інвестиційної активності у країні, тому що мобілізований ними капітал від викупу держпідприємств спрямовуватиметься в державний бюджет, а не на виробниче інвестування. Зазначимо також, що спосіб швидкої мобілізації великих капіталів для приватизації через створення інвестиційних компаній і фондів дає їм чималі переваги у приватизаційному процесі, а отже, й у формуванні та управлінні солідними портфелями цінних паперів порівняно з біржами і фондовими відділами.
Таким чином, інвестиційні інститути вже зараз мають істотні переваги перед біржами, що зумовлено комерційним статусом цих інститутів. Так, зокрема, інвестиційні компанії можуть швидко мобілізувати великі капітали, мають широкий вибір напрямів вкладення акумульованих коштів. Інвестиційні брокери-дилери за рахунок розгалужених уніфікованих комунікаційних мереж спроможні охопити операціями різні регіони країни і тим самим істотно прискорити процес купівлі-продажу цінних паперів, тобто процес міграції фінансового капіталу. Інвестиційні банки, що є водночас банками короткострокових операцій, мають унікальні можливості диверсифікації діяльності, що додає цим інститутам високої фінансової стабільності і в кінцевому рахунку забезпечує пріоритетні позиції на фінансовому ринку.
Завантажити реферат